У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.04.08 Справа №14/497-пн-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників
позивача: Коваленко І.О., дов. б/н від 01.11.2007 р.
відповідача: ОСОБА_3, дов. № ВКЕ 553903 від 24.03.2008 р.;
ОСОБА_4, дов. № ВЕЕ 467038 від 16.02.2007 р.
3-ї особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 05.02.2008 р.
у справі № 14/497-ПН-07
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Великолепетиський маслозавод”, смт. Велика Лепетиха Херсонської області
74501, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” в особі Херсонського управління ПРД АКІБ “УкрСиббанк”, м. Херсон
73000, м. Херсон, вул. Радянська, 16
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
Встановив:
05.12.2007 р. відкрите акціонерне товариство “Великолепетиський маслозавод”, смт. Велика Лепетиха Херсонської області, (далі - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, (далі - відповідач) про визнання права власності на рухоме майно, перелік якого міститься в позовній заяві, витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем свого права користування та розпорядження майном.
Своїм клопотанням від 14.01.2008 р. до прийняття рішення у справі позивач відмовився від позовних вимог щодо спонукання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання спірним майном.
Ухвалою від 15.01.2008 р. у цій справі господарський суд Херсонської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” в особі Херсонського управління ПРД АКІБ “УкрСиббанк”, м. Херсон.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.02.2008 р. у справі № 14/497-ПН-07 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково, за позивачем визнано право власності на рухоме майно, перелік якого міститься в позовній заяві, вказане майно вирішено вилучити у відповідача на користь позивача шляхом складання акту приймання-передачі між відповідачем та позивачем та демонтажу вказаного майна і вивезення його у місце зберігання, визначене позивачем. В частині позовних вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання рухомим майном провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. З позивача в доход державного бюджету стягнуто 12.488,45 грн. державного мита, з відповідача на користь позивача стягнуто 12.743,45 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано положеннями статей 20, 21 Закону України «Про заставу», 593 ЦК України. Приймаючи рішення суд зазначив, що зобов'язання за кредитним договором № 03/132-К від 02.03.05 р. щодо сплати суми боргу по кредиту у розмірі 556.033,97 грн., а також 16.136,71 грн. витрат на охорону об'єкту іпотеки та судові витрати у розмірі 1.730,00 грн. (всього за рішенням Великолепетиського районного суду від 29.05.06 р. - 573.900,68 грн.) припинені, шляхом переходу права власності на нерухоме майно заставною вартістю 918.415,55 грн. за договором іпотеки б/н від 11.03.2005 р. до іпотекодержателя (відповідача у справі) з 23 березня 2007 р. (дата постанови Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 6/1-ПН-07), то і право застави за договором від 05.03.2005 р. № 03/132-1з (щодо спірного рухомого майна) припинилося з тієї ж дати, а позивач (заставодавець) залишився власником спірного рухомого майна.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач в своїй апеляційній скарзі вважає рішення господарського суду Херсонської області від 05.02.2008 р. у справі № 14/497-ПН-07 таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки якого не відповідають обставинам справи, просить вищезазначене рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги вхід. 0518/3/1225 від 17.04.2008 р.). Відповідач зазначає, що заставна вартість нерухомого майна - 918.415,55 грн., на яку посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, не означає дійсної вартості майна у разі продажу. Реальна справедлива вартість майна, на думку відповідача, була визначена оцінкою незалежного сертифікованого експерта, який визначив ринкову вартість майна станом на 30.10.2006 р. у розмірі: нерухомість - 306.134,60 грн., рухоме майно - 263.246,20 грн., всього - 569.380,80 грн. Отже, на думку відповідача, те, що він став власником нерухомого майна, не є підставою для припинення договору застави від 05.03.2005 р. № 03/132-1з. Також відповідач вважає, що п. 22 вказаного договору застави надає йому право власника майна. Керуючись ст. ст. 26, 27, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і п. 22 договору застави, відповідач здійснив реалізацію заставленого майна шляхом укладання договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця з ТОВ «Тасва».
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. апеляційна скарга відповідача прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 17.04.2008 р.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 773 від 16.04.2008 р. справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Мірошниченка М.В.
Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін. Позивач вказує, що відповідачем не виконані вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», доказом чого є Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.12.2007 р., в якому не міститься жодних відомостей про звернення стягнення на спірне майно. Водночас, хибним є і твердження відповідача про те, що він є власником рухомого майна на підставі п. 22 договору застави. Також позивач вважає твердження відповідача, що вартість нерухомого майна, за рахунок якого задоволено вимоги іпотекодержателя становить 306.134,60 грн., таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу та інші витребувані судом документи не надав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 17.04.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
02.03.2005 р. між позивачем та відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Приватінвест» було укладено кредитний договір № 03/132-К (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого ВАТ АБ «Приватінвест» надав позивачу кредит в сумі 500.000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) в обмін на зобов'язання позивача повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди в обумовлені Кредитним договором строки.
Строк повернення кредиту - 01 березня 2006 р. (п. 1.3 Кредитного договору).
В забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та ВАТ АБ «Приватінвест» були укладені договір іпотеки від 11.03.2005 р. і два договори застави.
Між ВАТ АБ «Приватінвест», правонаступником якого в подальшому став ВАТ «Морський транспортний банк» за договором про відступлення прав за договором застави від 10.10.2005 р., (Заставодержателем) та позивачем (Заставодавцем) 05.03.2005р. було укладено Договір застави № 03/132-1з. В цій справі розглядається визнання права власності та витребування майна за договором застави № 03/132-1з від 05.03.2005 р. (далі - Договір застави).
Предметом застави є:
- ванна для виготовлення сиру В2 ОСВ-5 -2 шт.;
- ванна для дозрівання сливок ВСГМ-2000 - 2шт.;
- ванна довгострокової пастеризації Г6 ОПБ-1000М - 3 шт.;
- ванна довгострокової пастеризації ВДП-300 - 7 шт.;
- прес для сирів Е8 ОПД-24 - 2 шт.;
- масловиготовлювач Я-5 ОМЕ - 1 шт.;
- насос плунжерний Р-З-ОУЧ-2 -1 шт.;
- місткість для нормалізації сливок ВН600 - 3 шт.;
- пастеризатор П8 ОМФ-3 - 1шт.;
- пастеризатор А-1-ОТЛ-5 - 3 шт.;
- сепаратор для високожирних сливок Ж5 ОС 2Д 500 - 2 шт.;
- сепаратор сливковідділювач Ж5 ОСТ - 3 - 2 шт.;
- сепаратор молокоочишувач А1- ОМЦ-10- 1 шт.;
- резервуар для молока В2-ОМВ-6,3 - 2 шт.;
- резервуар для молока В2-ОМВ-2,5 - 2 шт.;
- резервуар для молока В2-ОМГ-10 - 2 шт.;
- резервуар для молока В2-ОМГ-4 - 1 шт.;
- резервуар для молока Я1-ОСВ-6,3 - 1 шт.;
- аміачний компресор Ф411 - 1 шт.;
- вагон-рефрижератор - 1 шт. (далі - Предмет застави) (п. 6 Договору застави).
На строк дії Договору застави Предмет застави залишається у володінні та користуванні позивача (п. 7 Договору застави).
Вартість Предмету застави за оцінкою 1.265.845,00 грн. Сторони визначили, що заставна вартість Предмету застави складає 886.091,50 грн. (п. 9 Договору застави).
Згідно з п. 10.1 Договору застави Предмет застави за цим договором належить позивачу на праві власності.
Відповідно до п. 15.8.1 Договору застави ВАТ АБ «Приватінвест» має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на Предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Згідно з п. 15.10 Договору застави у разі звернення стягнення на Предмет застави згідно з п.п. 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3 цього Договору ВАТ АБ «Приватінвест» має право задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати по реєстрації та утриманню Предмету застави, а також витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги.
Згідно з п. 21 Договору застави звернення стягнення на Предмет застави у випадках, передбачених п.п. 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3 цього Договору, відбувається відповідно до чинного законодавства України та цього Договору.
Обтяження Предмету застави зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 13168748 від 25.06.2007 р.
29.05.2006 р. рішенням Великолепетиського районного суду у справі № 2-367/2006 стягнуто солідарно з ВАТ “Великолепетиський маслозавод” (позивач у цій справі) та ОСОБА_2 на користь ВАТ “Морський транспортний банк” 556.033,97 грн. заборгованості за кредитом, 16.136,71 грн. витрат на охорону об'єкту іпотеки та судові витрати у розмірі 1.730,00 грн., а всього 573.900, 68 грн.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006р. рішення районного суду залишено в силі.
21.09.2006 р. між ВАТ “Морський транспортний банк” та відповідачем укладена угода про переведення боргу та відступлення права вимоги.
За умовами договору відповідач приймає на себе фінансові зобов'язання за Кредитним договором, укладеним між ВАТ АБ “Приватінвест” (правонаступником якого є ВАТ “Морський транспортний банк”) та позивачем, який згідно з рішенням Великолепетиського районного суду від 29.05.2006 р. повинен сплатити ВАТ “Морський транспортний банк” суму боргу по кредиту 556.033,97 грн., 16.136,71 витрат на охорону об'єкту іпотеки та судові витрати у розмірі 1.730,00 грн., а всього 573.900,68 грн., та одержує право вимагати від позивача належного та реального виконання цих грошових зобов'язань. Цесіонарій повинен сплатити цеденту до 25.09.2006р. 573.900,68 грн. (що і було ним зроблено), а цедент протягом двох днів після сплати передати цесіонарію всі відповідні документи, з яких випливає право вимоги.
В цей же день - 21.09.2006 р. між ВАТ “Морський транспортний банк” (Банк) та відповідачем (Кредитор) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки. Згідно з п.1.3. цього Договору, Банк на підставі ст.24 Закону України “Про іпотеку” відступає в повному обсязі відповідачу всі права іпотекодержателя за іпотечним договором, а Кредитор набуває в повному обсязі всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором. Даний договір нотаріально посвідчено 21.09.2006 р.
ВАТ “Морський транспортний банк” (Цедент) за актом прийому-передачі від 21 вересня 2006 року передав, а відповідач (Цесіонарій) прийняла нерухоме майно відповідно до умов договору про переведення боргу та відступлення права вимоги. В акті зазначено, що передане майно знаходиться в належному стані і технічно справне.
Вищевказані факти встановлені постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2007 р. у справі № 6/1-пн-07, в якій брали участь ті самі сторони, отже не потребують доказування згідно зі ст. 35 ГПК України.
21.09.2006 р. між ВАТ “Морський транспортний банк” (Банк) та відповідачем (Кредитор) укладено договір про відступлення прав за Договором застави, згідно з умовами якого Банк відступає в повному обсязі відповідачу всі права заставодержателя за Договором застави, а відповідач набуває в повному обсязі права заставодержателя за Договором застави (п. 1.3 Договору про відступлення прав).
26.09.2006 р. ВАТ “Морський транспортний банк” направлено на адресу позивача повідомлення про укладення з відповідачем договору про переведення боргу та відступлення права вимоги за Кредитним договором.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2007 р. у справі № 6/1-пн-07 за відповідачем у цій справі було визнано право власності на майно, що було предметом іпотеки (на підставі п. 26 договору іпотеки).
На думку позивача, його зобов'язання за Кредитним договором є повністю погашеними шляхом задоволення вимог відповідача як іпотекодержателя, а відповідач право власності за позивачем на Предмет застави за Договором застави не визнає і починаючи з жовтня 2006 р. володіє і користується Предметом застави, що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.
Визнання права власності на Предмет застави, витребування Предмету застави з чужого незаконного володіння відповідача стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегія судді погоджується з судом першої інстанції, що на підставі Договору від 21.09.2006 р. про відступлення прав за Договором застави відповідач набуває в повному обсязі права заставодержателя, а не власника заставленого майна.
Безпідставним є твердження відповідача стосовного того, що він є власником Предмета застави на підставі п. 22 Договору застави, адже цим пунктом Договору застави передбачено звернення стягнення на Предмет застави шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання відповідачем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені позивача, яким відповідач не скористався.
Порядок звернення стягнення на предмет застави передбачений Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Докази того, що відповідач вжив позасудових способів звернення стягнення на спірне майно в порядку, визначеному вищевказаними законодавчими актами, в матеріалах справи відсутні.
В порушення ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якими обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідач не виконав цих вимог Закону, доказом чого є Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 16089463 від 18.12.2007 р., в якому не міститься жодних відомостей про звернення стягнення на Предмет застави.
Надана відповідачем копія договору купівлі-продажу № 086/06 від 19.10.2006 р., предметом якого є спірне майно (згідно із специфікацією), не приймається колегією суддів в якості належного доказу у справі з огляду на наступне.
Відповідачем не надано жодних доказів стосовно того, чи був виконаний зазначений договір купівлі-продажу.
Також слід зазначити, що відповідач вищевказаний договір до суду першої інстанції не надав, не використав наданого законом права на надання суду документальних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Відповідачем не обґрунтовано неможливість подання суду першої інстанції доказів (договору купівлі-продажу № 086/06 від 19.10.2006 р., повідомлень від 26.09.2006 р. та від 20.10.2006 р.).
До того ж в матеріалах справи міститься Акт опису й арешту майна, складений 11.12.2007 р. державним виконавцем ВДВС Великолепетиського РУЮ (а.с. 108 - 109, т. 1), згідно з яким спірне майно (Предмет застави) знаходиться у відповідача в розпорядженні.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на заставлене рухоме майно (Предмет застави) за Договором застави, стягнення не зверталось, зазначене майно на реалізацію через аукціон (публічні торги) не виставлялось, тому відповідач (як заставодержатель) не міг залишити заставлене майно за собою.
Відповідно до положень статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати суми боргу по кредиту у розмірі 556.033,97 грн., а також 16.136,71 грн. витрат на охорону об'єкту іпотеки та судові витрати у розмірі 1.730,00 грн. (всього за рішенням Великолепетиського районного суду від 29.05.06 р. - 573.900,68 грн.) припинені, шляхом переходу права власності на нерухоме майно заставною вартістю 918.415,55 грн. за договором іпотеки б/н від 11.03.2005 р. до іпотекодержателя (відповідача у справі) з 23 березня 2007 р. (дата постанови Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 6/1-ПН-07). Отже і право застави за Договором застави (щодо спірного рухомого майна) припинилося з тієї ж дати, а позивач (заставодавець) залишився власником спірного рухомого майна.
Звіт про незалежну оцінку від 11.10.2006 р. (а.с. 74 - 78, т. 1), згідно з яким вартість нерухомого майна (предмету іпотеки) складає 306.134,60 грн., не приймається колегією суддів до уваги, оскільки метою даної оцінки було визначення вартості земельних поліпшень та обладнання для ведення бухгалтерського обліку та визначення вартості об'єкта для постановки на баланс.
До того ж, як вже зазначалось вище, в акті прийому-передачі від 21.09.2006 р., згідно з яким ВАТ “Морський транспортний банк” передав, а відповідач прийняв нерухоме майно (предмет іпотеки) зазначено, що передане майно знаходиться в належному стані і технічно справне. Тобто на думку колегії суддів, немає підстав не брати до уваги заставну вартість предмету іпотеки - 918.415,55 грн.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки незаконність набуття права власності позивачем на спірне майно не встановлена судом, то він є власником спірного майна (Предмету застави). Право власності позивача на спірні об'єкти доведено матеріалами справи.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на Предмет застави обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про вилучення рухомого майна у відповідача обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо спонукання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем свого права користування та розпоряджання спірним майном, через відмову позивача від позову в цій частині.
Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення зміні або скасуванню не підлягає.
Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (виходячи із заставної вартості спірного майна). Отже на підставі ст. 89 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне виправити арифметичну помилку, допущену судом першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 05.02.2008 р. у справі № 14/497-ПН-07 - без змін.
Виправити арифметичну помилку. Пункти 5, 6 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Великолепетиський маслозавод”, смт. Велика Лепетиха Херсонської області, в доход Державного бюджету України 8.775,92 грн. державного мита. Видати наказ.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, на користь відкритого акціонерного товариства “Великолепетиський маслозавод”, смт. Велика Лепетиха Херсонської області, 8.945,92 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»
Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Колодій Н.А. Мірошниченко М.В.