ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2012 року Справа № 18/3202/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився
відповідача –ОСОБА_1 –дов. № 17-14 від 18.01.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №580П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.12 р. у справі № 18/3202/11
за позовом ТОВ "ТД "Комспек", м. Київ
до ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат", м. Полтава
про стягнення 98398,71 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 98398,71 грн., у тому числі 78268,48 грн. інфляційних за період з грудня 2009р. по вересень 2011р., 20130,23 грн. –3% річних за період з 02.12.2010р. по 30.09.2011р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 р. (суддя Білоусов С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" на користь ТОВ "ТД "Комспек" 43409,45 грн. інфляційних, 20130,23 грн. річних, 635,40 грн. державного мита та 152,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Відповідач, ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2012р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскільки в лютому 2011 року Київським ВДВС Полтавського МУЮ накладено арешт на всі рахунки та майно ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат", то кредити при таких умовах для погашення боргу взяти неможливо, тому вина відповідача в несплаті боргу відсутня.
Позивач, ТОВ "ТД "Комспек", в судове засідання не з’явився, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Також, позивач просить провести розгляд справи за відсутності його представника.
Враховуючи, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008р. між сторонами було укладено договір поставки № 03/07/08-02, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу щебеневу продукцію, а відповідач - прийняти цей товар та оплатити її на умовах даного договору.
Позивач на виконання умов вказаного договору здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 507450,30 грн., за які відповідач розрахувався частково, в сумі 129342,00 грн., в зв'язку з чим ТОВ "ТД" "Комспек" звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 378108,30 грн., а також пені, інфляційних та річних за договором.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.02.2010р. у справі № 9/180 позов ТОВ "ТД" Комспек" задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 378108,30 грн. основного боргу, 13514,69 грн. 3 % річних, 61562,90 грн. втрат від інфляції, 21389,26 грн. пені, 4745,75 грн. витрат по держмиту та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (всього 479 556,90 грн.). Дане рішення залишено без змін відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2010р.
Як вбачається з копії позовної заяви у справі № 9/180 та доданих до неї розрахунків позовних вимог, період стягнення річних - з 26.08.2008 р. по 01.12.2009 р., період стягнення інфляційних - з вересня 2008 року по жовтень 2009 року (арк. справи 87-93).
Постановою Київського відділу ДВС Полтавського МУЮ від 14.01.2011 року відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Полтавської області від 03.12.2010 року, виданого на виконання рішення від 04.02.2010 р. по справі № 9/180.
Згідно платіжного доручення №3408 від 27.09.2010р. ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" перерахував позивачу 2400.00 грн. до набрання рішенням суду від 04.02.2010р. законної сили. Ці кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення основного боргу, тому, станом на 27.09.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем склала: 375708,30 грн. основного боргу, 61562,90 грн. втрат від інфляції, 13514,69 грн. 3% річних, 21389,26 грн. пені, 4745,75 грн. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В подальшому на поточний рахунок позивача надходили кошти в погашення сум за рішенням суду по справі № 9/180 на загальну суму 182914,50 грн., яка також була зарахована позивачем у відповідності до ст. 534 ЦК України.
Всього за період з 27.09.2010 р. по 30.09.2011 року в рахунок погашення суми, присудженої до стягнення за рішенням від 04.02.2010 по справі № 9/180 позивачем отримано 185314,50 грн., у т.ч. в порядку примусового виконання рішення - 107914,50 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, а також листом Київського відділу ДВС Полтавського міського МУЮ від № 18/1280 від 24.01.2012 року з доданими до нього копіями платіжних документів (арк. справи 123-136).
Тобто, станом на 30.09.2011 року залишок основного боргу відповідача склав 294242,40 грн.
Позивач звернувся з вимогою про стягнення втрат від інфляції в сумі 78268,48 грн. за період з грудня 2009 року по вересень 2011 року та 3% річних за період з 02.12.2009 року по 30.09.2011 року в сумі 20130,23 грн., тобто, за інші періоди, ніж періоди, які були предметом розгляду у справі № 9/180 (період стягнення 3% річних - з 26.08.2008 р. по 01.12.2009 р., період стягнення інфляційних - з вересня 2008 року по жовтень 2009 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 43409,45 грн. інфляційних витрат та 20130,23 грн. 3% річних.
Враховуючи те, що відповідач не звертався до суду першої інстанції про зменшення штрафних санкцій та те, що періоди стягнення інфляційних та 3% річних у даній справі та у справі № 9/180 є різними, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2012 р. у справі № 18/3202/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя С.В. Барбашова
Повний текст постанови підписаний 14.03.2012р.