Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
02 березня 2012 р. № 2а- 478/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
при секретарі судового засідання Король Д.О.,
за участю представників сторін:
представника позивача - Яворський А.Р.,
представник відповідача - Воловельська Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень- рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 05.12.2007 року № 0002971701/0, від 12.01.2008 року № 0002971701/1, від 18.02.2008 року № 0002971701/2, від 08.05.2008 року № 0002971701/3.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2008 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2008 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 року № К-3208/09 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Так, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення –рішення від 05.12.2007 р. за № 0002971701/0 є факт несвоєчасної сплати податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та порушення у зв’язку з цим граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів, передбаченого пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». ДП «ХЗТУ»у 2007 р. сплачувалися поточні зобов’язання по податку з власників транспортних засобів, а інших самохідних машин і механізмів, визначені у розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів від 09.02.2007 р. за № 2985 та відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991р. N 1963-ХІІ (зі змінами та доповненнями) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами –щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настав за звітним кварталом. Однак, вказані платежі у зазначеній період відповідачем самостійно зараховувалися на погашення податкового боргу позивача по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів минулих періодів. На підставі вищенаведеного позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення від 05 грудня 2007 р. за № 0002971701/0, від 12 січня 2008 р. за № 0002971701/1, від 18 лютого 2008 р. за № 0002971701/2, від 08 травня 2008 р. за № 0002971701/3 прийняті ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова незаконні, а тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність прийнятого рішення діючому законодавству.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів за 2007 рік ДП «ХЗТУ», за результатами якої складено акт № 3726/172/14309764 від 12.11.07. Відповідно до вказано акту відповідачем зазначено, що перевіркою своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів за 2007 рік ДП «ХЗТУ»встановлено порушення статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.91 р. №1963-ХІІ зі змінами та доповненнями, а саме: підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів по розрахунку №2985 від 09.02.2007р. (а.с. 16-17).
На підставі висновків перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002971701/0 від 05.12.07р., відповідно до якого позивачу нараховані штрафні санкції за платежем податок з власників транспортних засобів в сумі 1338,81 грн. (а.с. 7)
Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування»звернулося до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова із скаргою про визнання недійсним повідомлення-рішення від 21.12.07 № 0002971701/0. Рішенням ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова від 11.01.08 № 226/10/25-008 скарга була залишена без задоволення. На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.08 № 0002971701/1, яке направлено поштою та отримано платником податків 23.01.08. Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування звернулося до у Харківській області із скаргою про визнання недійсними повідомлення-рішення від 21.12.07 № 0002971701/0 та від 12.01.08 № 000297701/1. Рішенням ДПА у Харківській області від 11.02.08 № 1854/7/25-103 скарга була залишена без задоволення. На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.08 № 0002971701/2, яке направлено поштою та отримано платником податків 28.02.08. Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування»звернулося Щ ДПА України із скаргою про визнання недійсними повідомлення-рішення від 18.02.08 № 0002971701/2. Рішенням ДПА України від 11.02.08 № 1854/7/25-103 скарга була залишена без задоволення. На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.08 № 0002971701/3, яке направлено поштою та отримано платником податків 15.05.08.
Суд не приймає позицію відповідача викладену в запереченнях з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення від 13.04.2007 п. № 1336 ДП "ХЗТУ" здійснило платіж податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 1 квартал 2007 р., згідно платіжного доручення від 17.08.2007 р. № 1657 ДП "ХЗТУ" здійснило платіж податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2 квартал 2007 р. та згідно платіжного доручення від 12.10.2007 р. № 1791 ДП "ХЗТУ" здійснило платіж податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 3-й квартал 2007 р.
Однак, вказані платежі у зазначеній період відповідачем самостійно зараховувалися на погашення податкового боргу позивача по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів минулих періодів.
Отже, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було самостійно здійснено перерозподіл сплачених податкових зобов'язань ДП "ХЗТУ" податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у 2007 році.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.
Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку –органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.
Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” (який був чинний на момент складання податкових повідомлень - рішень), який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які зазначено в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .
Отже, законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.
Таким чином, з врахуванням того, що відповідачем не може бути самостійно змінено призначення платежу вказаному у платіжному дорученні, відповідачем необгрунтовано та безпідставно суми сплачені за платіжними дорученнями від 13.04.2007 п. № 1336, від 17.08.2007 р. № 1657, від 12.10.2007 р. № 1791 були зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості та суми за платіжними дорученнями №1657 від 17.08.2007р., №1351 від 30.08.2007р., №1791 від 12.10.2007р. були зараховані в рахунок погашення податку з власників транспортних засобів за 2 квартал 2007р. та встановивши при цьому позивачу порушення строків сплати даного податку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.
Отже , виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень- рішень від 05.12.2007 року № 0002971701/0, від 12.01.2008 року № 0002971701/1, від 18.02.2008 року № 0002971701/2, від 08.05.2008 року № 0002971701/3 - підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 05.12.2007 року № 0002971701/0, від 12.01.2008 року № 0002971701/1, від 18.02.2008 року № 0002971701/2, від 08.05.2008 року № 0002971701/3.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 07.03.2012р.
Суддя С.О. Чудних