Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/1585/12                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік тМ.О.

Категорія 52                                                   Доповідач  -  Кіктенко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            5 березня  2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

          Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

          Суддів: Пищиди М.М., Кочкової Н.О.

            При секретарі: Горлаковій Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства «Центр містобудування, архітектури та кадастру»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

                                                                   ВСТАНОВИЛА:

           Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2011 р. в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства «Центр містобудування, архітектури та кадастру»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку –відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить  питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог.

           Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду  залишити без змін з наступних підстав.

           Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора по загальним питанням КП «Центр містобудування, архітектури та кадастру», відповідно до його заяви, наказом №13-0 від 10.06.2010р. його було переведено на посаду головного спеціаліста по охороні праці, а 10.09.2010р. ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням. 11.10.2010р. ОСОБА_1 повернувся на роботу до КП «Центр містобудування, архітектури та кадастру»на  посаду головного спеціаліста по охороні праці. Згідно наказу №61-0 від 24.02.2011р. позивача було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

           Спірні правовідносини виникли між позивачем та КП «Центр містобудування, архітектури та кадастру»щодо невірного встановлення посадового окладу та невірного нарахування і виплати заробітної плати- її розмір.              

          Відповідно до вимог ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

         Частиною першою ст.21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа  зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

         На зборах трудового колективу Комунального підприємства «Центр містобудування, архітектури та кадастру»було прийнято колективний договір,  який зареєстровано виконкомом Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради, між адміністрацією і трудовим колективом  підприємства.  Вказане підтверджується  Написом  про повідомну реєстрацію колективного договору ,  реєстровий №1068 від 21.04.2009р. /а.с.63/

           Заробітна плата ОСОБА_1 у 2009-2011 роках  розраховувалась виходячи з посадового окладу  1100грн., що підтверджується розрахунковими листами підприємства.

           Згідно п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або працівників.

            Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992р. №9 передбачено, що  розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і  праці, зокрема, ліквідація,  реорганізація  або  перепрофілювання  підприємства, установи,  організації скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва  і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в  установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

          Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради №21/4 від 08.12.2010р. вирішено припинити шляхом ліквідації юридичні особи, зокрема Комунальне підприємство «Центр містобудування, архітектури та кадастру»(п.5.3), відповідно до п.6 міському голові доручено своїм розпорядженням створити комісії з припинення як юридичних осіб комунальних підприємств. Комісії у двомісячний термін з дати опублікування в друкованих засобах масової інформації відомостей про припинення діяльності комунальних підприємств та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру повинні здійснити комплекс заходів, пов'язаних з їх припиненням у порядку, встановленому чинним законодавством України (п.7 даного Рішення).

           Відповідно до ч.5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

           Станом на час ухвалення судом рішення у справі Комунальне підприємство «Центр містобудування, архітектури та кадастру»в установленому законом порядку не ліквідоване, а тому посилання позивача на те, що саме Дніпропетровська міськрада повинна виплатити заборгованість по зарплаті суд обґрунтовано  не приймав  до уваги.

           Крім того, нарахована заробітна плата була виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується витягами із заробітної плати КБ «ПриватБанк»за 2009,2010,2011 роки, що не оспорюється позивачем. Також позивачем не оспорювалися рішення Комунального підприємства про переведення працівників на мінімальну заробітну плату та встановлення чотирьохденного режиму роботи, що свідчить про відсутність спору з цього питання.

           Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

           ОСОБА_1 було прийнято на роботу 11.10.2010р., а звільнено 24.02.2011р. Кількість днів невикористаної щорічної чергової відпустки - 11 календарних днів.

           Для обчислення середньоденного заробітку береться період з 01.11.2010р. по 31.01.2011р., виходячи з окладу (тарифної ставки), установленого трудовим договором. Посадовий оклад у листопаді 2010р. становив 1100грн., у грудні 2010р. - 672,66грн., у січні 2011р. - 1100грн., що в сумі складає 2872,66грн. Звідси середньоденний заробіток становить 35,90825 (2872,66грн. : 80 календарних днів). Даний розмір середньоденного заробітку узгоджується з тим розміром, який вказано у довідці, наданій  відповідачем. Розмір компенсації за 11 календарних днів відпустки складає 394,99грн.

            Таким чином, КП «Центр містобудування, архітектури та кадастру»було вірно нараховано та виплачено компенсацію за невикористану частину щорічної чергової відпустки.

            Розмір вихідної допомоги також був розрахований у відповідності до норм чинного законодавства.

            Відповідно до п.8 розділу IV «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством  як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.  Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з  дотриманням вимог законодавства.

        Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

        Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.   

       Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі з*ясував права та обов*язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

      Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

      Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 51 цього Кодексу.

     Позивачем в судовому засіданні не надано вірогідних доказів на підтвердження позовних вимог.

     Приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

     Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

     Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести  до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

     За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

     Керуючись ст. ст.  209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

     Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

       Головуючий:

          Судді: