Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/1540/12                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Троян Н.А.

Категорія 36                                                   Доповідач  -  Кіктенко Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            5 березня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

          Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

          Суддів: Пищиди М.М., Кочкової Н.О.

            При секретарі: Горлаковій Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про реальний розподіл житлового будинку, уточнення ідеальних часток в праві власності на житловий будинок, встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

                                                                             ВСТАНОВИЛА:

           Рішенням Нікопольського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 07.12.2011 р.  частково  задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про реальний розподіл житлового будинку, уточнення ідеальних часток в праві власності на житловий будинок, встановлення порядку користування земельною ділянкою /а.с. 125-129/.    

            В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить  питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

           Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково,  а рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення  з наступних підстав.

           Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до ч.1 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

           Позивачу на підставі договору довічного утримання від 16.01.1996 року № 2-67 належить 33/65 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

          32/65 частин цього ж домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі спадкового договору від 12.02.2007 року № 246, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с.5-6), довідкою КП „НМБТІ" (а.с.33, 35), спадковим договором, згідно якого,  ОСОБА_4 передав після смерті у власність ОСОБА_2 32/65 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0263 га за цією ж  адресою(а.с. 109-110).

Загальна вартість домоволодіння складає 69 223 грн., що підтверджується зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд (а.с.46). Будинок складається з 2-х квартир. Позивач користується приміщенням під літ.-2, а відповідач - приміщенням під літ.-1.

         Сторони отримали Державні акти на право приватної власності на землю (а.с.4, 7).

Позивач має право і бажає виділити у натурі свою частку у спільній сумісній власності. Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.08.2010 року існує три варіанти розподілу домоволодіння АДРЕСА_2 та встановлення порядку користування приватизованою земельною ділянкою (а.с.49-76).

Задовольняючи позовні вимоги відносно розподілу спірного домоволодіння, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що розподіл домоволодіння необхідно провести по другому варіанту зазначеної експертизи .

Встановлено, що позивач являється власником більшої ідеальної частки, яка згідно з уточненням буде складати 54/100, а доля відповідача - 46/100часток. В першому та третьому варіанті експертизи доля позивача зменшується. По другому варіанту найменша сума грошової компенсації, яка виділяється як різниця у вартості надвірних будівель. Надвірні будівлі між сторонами діляться таким чином, що вони знаходяться по обидві сторони двору, який виділяється у загальне користування та з боку земельної ділянки кожної із сторін.

Тому рішення суду в частині розподілу домоволодіння  АДРЕСА_2 в натурі є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи .

Доводи апеляційної скарги в частині розподілу домоволодіння в натурі є необґрунтованими, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Що стосується посилання в скарзі про те, що оскаржуваним рішенням апелянтка позбавлена можливості користуватися належною їй на праві власності ? частиною сараю Б, є необґрунтованими, оскільки згідно договору від 28 грудня 1964 року(а.с.34) ? частина сараю переходила не у власніть, а в користування.

         За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та підстав для скасування ухваленого по суті правильного рішення суду відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України в частині реального розподілу домоволодіння АДРЕСА_2.

        Що стосується  встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_2, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

        Відповідно до вимог п.»в»ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності  на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

       Сторони отримали Державні акти на право приватної власності на землю (а.с.4, 7).

        По справі встановлено, що 18.09.2002 року ОСОБА_4отримав Державний акт про право приватної власності на землю з визначенням чітких меж. Приватизованою є земельна ділянка, яка знаходиться у власності  позивачки. Але суд, не визнаючи недійсними вказані Державні акти на землю, помилково прийшов до висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою, порушивши норми матеріального права.

       Згідно вимог ч.2 ст.90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

   За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині  встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 підлягає скасуванню і у задоволенні позову в цій частині ОСОБА_3  слід відмовити.

        Керуючись ст. ст.  209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.

       Рішення Нікопольського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 07 грудня 2011 року  в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 скасувати і у задоволенні позову в цій частині ОСОБА_3 відмовити.

       В іншій частині рішення суду залишити без змін.

       Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

              Судді: