АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/16/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.1 Шевченко В.О.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівМіщенка С.В., Трюхана Г.М.

в порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Драбівському районі на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 1 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності  органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 1 березня 2010 р. звернулися до суду з позовами до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності  органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. В позовній заяві вказували, що вони відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають статус дітей війни.

Згідно ст. 6 цього Закону вони мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їм, як дітям війни, протягом 2006 - 2007 років не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 – 2009 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

Тому позивачі просили суд задовольнити їх вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їм щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2009 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 5 132,10 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати їм щомісячну соціальну допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2010 р. адміністративні справи за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності  органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни об’єднано в одне провадження та присвоєно реєстраційний номер 2а-429/2010.

 В судовому засіданні представник Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі просив в задоволенні позову відмовити та застосувати до заявлених вимог річний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 1 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Драбівському районі щодо невиплати позивачам щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період з березня 2009 року.

Зобов’язано УПФ України в Драбівському районі здійснити нарахування та доплату ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щомісячної соціальної допомоги  дітям війни як різниці між 30 % мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної допомоги за період з березня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, УПФ України в Драбівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови і ухвалення по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, не заявили клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути  відхилена виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та 70 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми законів передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в абзаці 5 п. 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 19 грудня 2011 р. «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» судам необхідно враховувати, що до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Також у п. 12 вказаної Постанови Пленуму ВАСУ роз’яснено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з даними позовами 1 березня 2010 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник Управління ПФУ у Драбівському районі у судовому засіданні наполягав на застосуванні відносно вимог позивачів річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.

Тому суд на законних підставах частково задовольнив вимоги позивачів та зобов’язав відповідача нарахувати їм недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з березня 2009 року, тобто в межах річного строку з часу звернення до суду з позовом та не обмежив цих виплат кінцевим терміном.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу УПФ України в Драбівському районі залишити без задоволення, постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 1 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності  органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :