АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/130/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Фай В.Г.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії ,-

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

26 листопада 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулися до суду з позовами до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що вони мають статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушені були звернутися до суду за захистом своїх прав та просили поновити пропущений строк звернення до суду для захисту порушеного права за 2006-2007 роки; визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною;  зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 – 2008  роки і довічно.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2009 року адміністративні справи об’єднано в одне провадження.

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період з листопада 2008 року і довічно.  

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити нарахування та доплату ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щомісячної соціальної допомоги дітям війни, як різницю між 30 % мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром  щомісячної соціальної державної допомоги за період з листопада 2008 року і довічно.

В решті позовних вимог відмовлено.      

Не погоджуючись з даною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається, що постанова Драбівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить  прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.  

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали  справи, законність  і обґрунтованість постанови суду в межах  доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції,  доводи апеляційної скарги, колегія   приходить до висновку  про те, що  апеляційна скарга  підлягає  до часткового задоволення, а постанова  суду  зміні,  виходячи  з наступних  підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є   «дітьми  війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнанні неконституційними положення   п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».     

Внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року було визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним  Судом  України  рішення  про їх неконституційність.

Таким чином з 22.05.2008 року відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати позивачам підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Отже,  право на здійснення   перерахунку підвищення до пенсії  у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  мають діти війни за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст.70 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми законів передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,  виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в абзаці 5 п. 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 19 грудня 2011 р. "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" судам необхідно враховувати, що до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Згідно  п. 12 вказаної Постанови Пленуму ВАСУ роз'яснено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з даним позовом 26   листопада  2009 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Драбівському районі у судовому засіданні наполягав на застосуванні відносно вимог позивачів  річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.

Тому суд на законних підставах частково задовольнив вимоги позивачів та зобов'язав відповідача нарахувати позивачам  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з листопада 2008 року, тобто в межах річного строку з часу звернення до суду з позовом.

Однак, задовольняючи позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нараховувати позивачам  щомісячну соціальну допомогу відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» довічно, суд помилково не врахував наведені вище норми закону, тому постанову суду в цій частині необхідно змінити.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачам відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни рішення суду є правильне по суті вирішення питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.           

В решті,  доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія  суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області  – задовольнити частково.

Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії – змінити в частині зобов’язання відповідача здійснювати нарахування  та виплату позивачам щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» довічно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 нарахування та доплату  щомісячної  соціальної допомоги   як  дитині  війни, передбаченої ст. 6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» як різниці  між  30 % мінімальної пенсії за віком  за період з 26 листопада 2008 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова  набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :