АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2-197/2011 рік.                                                      Головуючий 1-ї інстанції: - Григор’єв Б.П.  

Провадження №22-ц-/2090/1717/2012 рік.                                           Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: договірні.                                                                                

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                          І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

         29 лютого 2012 року.   Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                       головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

                       суддів: - Бобровського В.В.,  Шевченко Н.Ф.,

                       при секретарі:  - Давшан А.М.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_7, ОСОБА_6 - про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                                                  в с т а н о в и л а:

          У липні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»,  звернулося в суд із вказаним позовом, який уточнило у березні 2010 року.

          В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 4 червня 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та  ОСОБА_7 уклали  кредитний договір  №231960-СRЕD, згідно з яким банк надав останній кредит в розмірі 6 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 листопада 2009 року.

          Згідно умов договору погашення заборгованості мало здійснюватися відповідно до  графіку погашення кредиту та відсотків,  якій є додатком до кредитного договору.

           Цього ж дня, ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_6 уклали договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_7 своїх зобов’язань за кредитним договором №231960-СRЕD  від 4 червня 2006 року.

          Відповідачка ОСОБА_7 не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором  та не погашає банку кредит, проценти за користування кредитом відповідно до затвердженого  графіку.

          Станом на 23 березня 2010 року ОСОБА_7 має заборгованість за кредитом в розмірі  46 794 грн. 14 коп.               

          Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк»просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на його користь  заборгованість за кредитним договором №231960-СRЕD від 4 червня 2006 року, визначену станом на 23 березня 2010 року, в розмірі  46 794 грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 467 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

         Відповідачка ОСОБА_7, позов визнала частково.

         При цьому посилалася на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк»при зверненні з позовом в суд не вірно визнав розмір заборгованості за процентами за користування кредитом.

         Крім того, при розрахунку заборгованості за кредитом відповідач не врахував  2 000 грн., які були сплачені нею банку 26 листопада 2009 року та які були спрямовані банком для погашення простроченої заборгованості по її кредитній картці.

         Відповідач  ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з’явився.

          Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року позов задоволено.

          Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 794 грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 467 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 47 292 грн. 08 коп.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути  на користь позивача заборгованість за кредитним договором, визначену станом на 25 листопада 2009 року, тобто на дату кінцевого розрахунку за договором, без врахування процентів та штрафних санкцій після вказаної дати.

          Зарахувати на погашення заборгованості за кредитом  2 000 грн., сплачені ОСОБА_7 26 листопада 2009 року, які перераховані банком на інший банківський рахунок.

          Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_7 не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, а тому з неї та її поручителя ОСОБА_6 необхідно стягнути солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі  46 794 грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 467 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 47 292 грн. 08 коп.

          Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.     

          Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення  чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 553,  ч. ч. 1, 2 ст. 554  ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          Матеріали справи свідчать, що 4 червня 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_7, уклали кредитний договір  №231960-СRЕD, згідно з яким банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 6 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 листопада 2009 року.

          Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, повернення кредиту та виплата процентів за його користування здійснюється згідно графіку погашення кредиту і процентів,  який оформлений  у вигляді додатку №1 до кредитного договору та є його невід’ємною частиною.

          Пунктом 3.2  вказаного договору визначено, що у разі порушення позичальником графіку погашення кредиту, а також вимог зазначених у пунктах 1.4, 2.3. 1,3.3, 2.2.8 договору, позивальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 50% річних, розрахованих від суми залишку несплаченої  згідно графіку заборгованості за кредитом.

         Пунктом 5.10 кредитного договору сторони передбачали, що у разі порушення позичальником строків сплати по любому з грошових зобов’язань, визначених кредитним договором більше ніж на 120 днів, у зв’язку з чим банк змушений звернутися з позовом в суд,  позичальник сплачує банку штраф  в розмір 250 грн.  + 5% від суми позову (а. с. 5-6).

           Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 4 червня 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_6 уклали  договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_7 своїх зобов’язань за договором №231960-СRЕD від 4 червня 2006 року, а також зобов’язався відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (а. с 8).

        Відповідачка ОСОБА_7 неналежним чином виконує свої зобов’язання за кредитним договором щодо сплати коштів на погашення кредиту та відсотків за користування ним.

          З огляду на це, суд  обґрунтовано дійшов висновку про те, що з ОСОБА_7 та  поручителя ОСОБА_6 на користь позивача необхідно стягнути солідарно заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками за користування кредиту та штрафні санкції.

         В той же час, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, відсоткам за користування ним, штрафним санкціям, суд допустився помилки.

         Із розрахунку наданого ПАТ КБ «ПриватБанк»та залученого до справи вбачається, що станом на 24 березня 2010 року заборгованість ОСОБА_7 перед банком за кредитним договором становить - 4 407,02 долара США,  прострочена заборгованість за процентами становить - 1 108, 9 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України  складає  - 43 851 грн. 56 коп. Штраф  відповідно до  п. 5.10  кредитного договору  становить - 250 грн., 5% від суми позову 2 192 грн. 58 коп. ( а. с. 36).

         Таким чином, загальна заборгованість за кредитним договором  №231960-СRЕD від 4 червня 2006 року становить 46 294 грн. 14 коп. (43 851,56 грн. + 250 грн. + 2192,58 грн. = 46 294 грн. 14 коп.), а не 46 794 грн. 14 коп.,  про що зазначено в рішенні суду першої інстанції.

        Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Позивачем при зверненні з позовом в суд сплачено судовий збір у сумі 467 грн. 94 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. (а. с. 14, 34).

         Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає  частковому задоволенню на суму 46 294 грн. 14 коп.            

         Розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»,  становлять  462 грн. 94 коп. (46 294 грн. 14 коп. х 1% :100).

         Діючим ЦПК України не передбачено солідарного стягнення з декількох відповідачів на користь позивача судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  у разі  задоволення позовних вимог.  

        Зазначені витрати можуть бути стягнуті з відповідачів на користь позивача в разі задоволення   позову у відповідних  частках.

          З урахуванням викладеного, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір заборгованості за кредитним договором, стягнутої солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приват Банк»з 46 794 грн. 14 коп. до 46 294 грн. 14 коп., а також  загальну суму стягнень з 47 292 грн. 08 коп. до 46 294  грн. 14  коп.

          Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6 користь ПАТ КБ «ПриватБанк»з кожного із них судовий збір у сумі по 231 грн. 47 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі по 15  грн.

          Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд безпідставно стягнув з нього та  ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приват Банк»прострочену заборгованість за процентами в розмірі 1 108, 9 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України  складає  8815 грн. 75 коп.,  штраф  відповідно до  п. 5.10  кредитного договору, що становить 250 грн., 5% від суми позову, що становить 2 192 грн. 58 коп., не можуть бути прийняті до уваги судової колегії.

          Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання  перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

          Ці підстави зазначені в статтях 559, 600, 601, 604-609 ЦК України.

          Оскільки ОСОБА_7 не виконала свої зобов’язання за кредитним договором щодо сплати коштів на погашення кредиту та відсотків за користування ним, суд правомірно стягнув з відповідачів на користь позивача прострочену заборгованість за процентами, а також штрафні санкції.

          Не можуть бути прийняті до уваги судової колегії й доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ПАТ КБ «Приват Банк»безпідставно не зарахував на погашення заборгованості за кредитом  2 000 грн., які були сплачені  ОСОБА_7 26 листопада 2009 року, та якими банк погасив прострочену заборгованість по її кредитній картці.

          Судовим розглядом встановлено, що 7 вересня 2007 року ОСОБА_7 отримала від ПАТ КБ «Приват Банк»кредитну карту «Універсальна» GOLD Card із встановленим кредитним лімітом (а. с. 42-43).

          При її отриманні ОСОБА_7 ознайомлена з «Умовами та Правилами надання банківських послуг»( а. с. 102, 103).

          Пунктом 4.11 «Умов та правил  надання банківських послуг клієнту банку»визначено, що клієнт, який допустив порушення виконання більше одного кредитного зобов’язання перед банком,  доручає банку приймати та розподіляти грошові кошти для погашення простроченої заборгованості в черговості, визначеної самостійно банком, з пріоритетом погашення без заставних кредитних зобов’язань (а. с. 104-107).

          Таким чином, отримані від ОСОБА_7 26 листопада 2009 року грошові кошти у сумі 2 000 грн., були правомірно направлені банком на погашення простроченої заборгованості по  її кредитній картці «Універсальна»GOLD Card.

          Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

          Керуючись  ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314,  ст. ст.  316, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,

                                                                     в и р і ш и л а:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити - частково.

          Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року - змінити.                   

          Зменшити розмір заборгованості за кредитним договором, стягнутої солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приват Банк»з 46 794 грн. 14 коп. до 46 294 грн. 14 коп. та загальну суму стягнень з 47 292 грн. 08 коп. до 46 294 (сорока шести тисяч, двохсот дев’яносто чотирьох) грн. 14  (чотирнадцяти) коп.

          Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6 користь ПАТ КБ «ПриватБанк», з кожного із них, судовий збір у сумі  по 231 (двісті тридцять одній) грн. 47 (сорок сім) коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі по 15  (п'ятнадцять) грн.

         Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

          Головуючий:

          Судді: