Справа № 2-1421-51, 2012 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

          головуючого –судді Маржиної Т.В.

          при секретарі –Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про зобов’язання виплатити гроші з власного рахунку, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що звернувся до Державного Ощадного Банку з вимогою виплатити йому 9 969 грн., що знаходяться в банку в м. Первомайську на його рахунку № НОМЕР_1, однак 16.02.2011 року листом № 34/2-1/С-268з/349с йому було відмовлено. Вважає таку відмову протиправною, оскільки гроші на рахунку в банку є його власністю, якою він має право володіти, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд, а відповідач позбавляє його такого права. Просить зобов’язати відповідача виплатити йому 9 969 грн., що зберігаються на його рахунку у філії Миколаївського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»в м. Первомайську.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позов, просив його задовольнити.

          Представник відповідача Водоп’ян К.І. в судовому засіданні проти позову заперечувала, мотивуючи тим, що компенсація громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень здійснюється виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України. Механізм та порядок їх перерахування визначає Кабінет Міністрів України. Позивач отримав частину грошей з рахунку в сумі 1000 грн. згідно постанови КМУ від 09.01.2008 року №1. В подальшому державою гроші на виплату громадянам компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень не виділялись. У 2010 та 2011 роках будь-які постанови КМУ із зазначеного питання не приймались. За таких обставин просила відмовити в задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що у філії Первомайське відділення № 194 ПАТ «Державний ощадний банк СРСР»21.04.1989 року був відкритий рахунок № НОМЕР_2 на суму 201 руб. 19 коп., який належав позивачу ОСОБА_1 Станом на 01.01.1992 року залишок вкладу складав 9 495 рублів. Такі обставини підтверджуються копією ощадної книжки Ощадного банку СРСР та довідкою № 165 від 29.02.2012 року, наданою відповідачем.

          У 2011 році позивач звернувся до банку із вимогою про повернення йому коштів з вказаного рахунку, на що йому було відмовлено.

          Відповідно до Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 25.08.1996 року з 02.09.1996 року «Українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000,00 крб. на 1 грн.

          Згідно п.5 наведеного Указу станом на 02.09.1996 року залишок на рахунку позивача був перерахований банком у гривні відповідно до встановленого курсу.

          Крім того, спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»від 21.11.1996 року зі змінами та доповненнями (далі –Закон).

          Відповідно до цього Закону компенсації підлягають також грошові заощадження громадян, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходяться на рахунках цих установ не менше одного повного календарного року в період 1992 –1995 років (ст.1).

          Статтями 1,3 цього Закону встановлено, що зобов’язання перед громадянами по відновленню та компенсації заощаджень, втрачених громадянами внаслідок їх знецінення, взяла на себе держава.

          На виконання вимог ст. 5 Закону, установи Ощадного Банку України провели одноразову індексацію вкладів громадян, поміщених у період до 02.01.1992 року в установи Ощадбанку, у співвідношенні 1 крб. заощаджень на 1,05 гривні, і на проіндексовані суми видають компенсаційні ощадні книжки.

          Суми проіндексованих (відновлених) заощаджень знаходяться на позабалансовому рахунку банку і є борговим зобов’язанням держави.

          Таким чином, компенсаційні ощадні книжки є документами, що дають право на отримання компенсаційних сум у майбутньому в порядку, передбаченому цим Законом.

          Згідно ст.ст. 4, 6 Закону, компенсація втрачених заощаджень проводиться за рахунок Державного бюджету України.

          Отже, Ощадбанк проводить лише виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум. Тобто, Ощадбанк може відповідати лише в тому разі, коли грошові кошти для повернення заощаджень перераховані з Державного бюджету на рахунок Ощадбанку, а Ощадбанк відмовляється їх виплатити.

          Проіндексовані заощадження повертаються громадянам поетапно, у межах коштів, передбачених для цього бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно зі ст. 8 Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

          Компенсаційні виплати громадянам здійснювались до 07 березня 2008 року в розмірі 1 000, 00 грн. згідно з постановою КМУ від 09.01.2008 року №1, яка діяла до 25 грудня 2008 року. Як видно з наданої позивачем копії ощадної книжки, він отримав 1000 грн. зі свого рахунку 14.05.2008 року.

          Постановою КМУ № 481 від 20.05.2009 року постановлено провести у 2009 році виплату громадянам України компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень у загальному розмірі 250 млн. грн., однак протягом 2009 року зазначені кошти до Державного казначейства не надходили, що унеможливило видачу громадянам України відповідної компенсації. У 2010-2012 роках будь-які постанови КМУ із зазначеного питання не приймались, гроші на виплату громадянам відповідної компенсації державою не виділялись.

          Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 02.07.2002 року по справі «Гайдук та інші проти України»компенсаційні кошти, які наявні на рахунку позивача, належать до коштів Державного казначейства, які держава виділяє на певних умовах.

          Суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках, які виписані ВАТ «Ощадбанк»громадянам відповідно до вимог зазначеного Закону, вкладниками не вносилися на зберігання до ВАТ «Ощадбанк». Це суми, які держава планує поступово виплатити в якості компенсації втрат від знецінення заощаджень. Компенсаційний рахунок –це фактичне оформлення права на отримання компенсації за певних умов. Однією з таких умов є наявність коштів для компенсації заощаджень громадян, які визначаються в Державному бюджеті на поточний рік окремою статтею. Таким чином, установи Ощадбанку виплату проіндексованих заощаджень проводять в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік та після надходження відповідних коштів від Головного управління Державного казначейства на кореспондентський рахунок Ощадбанку.

          Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не порушено права позивача, встановлені ст.ст. 13, 41, 64 Конституції України, оскільки правовідносини в даному випадку виникають не з договору. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1

          Оскільки відмовлено в задоволенні позову особі, яка звільнена від сплати судового збору як інвалід П групи –судові витрати в наданій справі слід віднести на рахунок держави.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про зобов’язання виплатити гроші з власного рахунку –відмовити повністю.

          Судові витрати в наданій справі віднести на рахунок держави.          

          На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення –в той же строк з дня отримання копії рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляції, якщо апеляцію не було подано. У разі подання апеляції рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          СУДДЯ: