ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34
У Х В А Л А
|
№ 11/38 |
|
11.04.08 |
|
За позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
1. Закритого акціонерного товариства „Фірма Лейпціг”, 2. ОСОБА_2 |
|
про |
визнання недійсними рішень. |
Суддя Євсіков О.О.
Представники сторін:
|
від позивача |
- ОСОБА_1(паспорт сер. НОМЕР_1, виданий 14.05.1996 Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві ); |
|
від відповідача-1 |
- Денисенко Борис Миколайович (паспорт сер. НОМЕР_2, виданий 02.06.1998 Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві; представник за дов. за підписом ОСОБА_1.); - ОСОБА_3(паспорт. сер. НОМЕР_3виданий 09.11.2000 Бурштинським МВ УМВС України в Івано-Франківській обл., представник за дов. за підписом ОСОБА_4.); |
|
від відповідача-2 |
не з'явились. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним відповідне рішення виконавчого органу Закритого акціонерного товариства „Фірма Лейпціг” щодо позбавлення позивача прав на 3898 акцій; визнати недійсним відповідне рішення виконавчого органу Закритого акціонерного товариства „Фірма Лейпціг”, на підставі якого до ОСОБА_2. перейшло право власності на акції в розмірі 2956 грн.
Ухвалою від 06.02.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 15.02.2008. У зв'язку з розглядом Заступником Голови Господарського суду міста Києва заяви відповідача-2 про відвід судді Євсікову О.О. (яку ухвалою від 14.02.2008 № 11/38 залишено подану відповідаем-2 заяву без задоволення) розгляд справи було призначено на 29.02.2008.
В судовому засіданні 29.02.2008 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням чого розгляд справи було відкладено на 28.03.2008, витребувано від сторін додаткові докази та пояснення.
Представники сторін вимог ухвали суду від 29.02.2008 належним чином не виконали.
Крім того від представника відповідача-1 ОСОБА_3. (який діє за довіреністю за підписом ОСОБА_4.) надійшло клопотання відкласти розгляд справи для надання суду додаткових письмових доказів -судових рішень, які мають значення для розгляду даного спору. Представники сторін проти зазначеного клопотання не заперечили.
Ухвалою від 28.03.2008 продовжено строк вирішення спору за згодою сторін; розгляд справи відкладено на 11.04.2007.
У позовній заяві позивач просив визнати недійсним відповідне рішення виконавчого органу щодо позбавлення позивача прав на 3898 акцій та визнати недійсним відповідне рішення виконавчого органу, на підставі якого до ОСОБА_2. перейшло право власності на акції в розмірі 2956 грн.
Заявою від 04.02.2008 позив доповнив позовні вимоги наступними вимогами: визнати недійсним рішення дирекції від 27.11.2007 щодо позбавлення позивача прав на 3898 акцій та визнати недійсним рішення дирекції від 27.11.2007, на підставі якого до ОСОБА_2. перейшло право власності на акції в розмірі 2956 грн.
Заявою від 29.02.2008 про збільшення позовних вимог позивач просив:
- визнати недійсним будь-яке рішення виконавчого органу ЗАТ "Фірма "Лейпціг" про передачу 29,56 % акцій ЗАТ "Фірма "Лейпціг" громадянину ОСОБА_2.;
- визнати недійсним будь-який правочин про передачу права власності на акції ЗАТ "Фірма "Лейпціг" громадянину ОСОБА_2. в розмірі 29,56% та або/та інший правовстановчий документ за яким за громадянином ОСОБА_2. зареєстровано право власності на 29,56% акцій ЗАТ "Фірма "Лейпціг".
- визнати недійсним відповідне рішення виконавчого органу щодо позбавлення позивача прав на 38,98 % акцій ЗАТ „Фірма „Лейпціг”.
Як зазначалось вище, ухвалою від 28.03.2008 продовжено строк вирішення спору за згодою сторін; розгляд справи відкладено на 11.04.2007; зобов'язано позивача (повторно) чітко узагальнити всі позовні вимоги в одній заяві та уточнити, які саме конкретні рішення і якого органу ЗАТ „Фірма „Лейпциг”, а також які конкретні правочини він просить визнати недійсними.
У судовому засіданні 11.04.2008 позивач надав суду письмову заяву, в якій узагальнив позовні вимоги. Згідно з вказаною заявою позивач просить:
- визнати недійсним відповідне рішення виконавчого органу Закритого акціонерного товариства „Фірма Лейпціг", на підставі якого до ОСОБА_2. перейшло право власності на акції в розмірі 2956 грн.;
- визнати недійсним будь-яке рішення виконавчого органу ЗАТ "Фірма "Лейпціг" про передачу 29,56 % акцій ЗАТ "Фірма "Лейпціг" громадянину ОСОБА_2.;
- визнати недійсним будь-який правочин про передачу права власності на акції ЗАТ "Фірма "Лейпціг" громадянину ОСОБА_2. в розмірі 29,56% та або/та інший правовстановчий документ, за яким за громадянином ОСОБА_2. зареєстровано право власності на 29,56% акцій ЗАТ "Фірма "Лейпціг".
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду. В процесі розгляду і вирішення справи по суті позивач має право змінити предмет позову. Така зміна можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин.
При цьому суд відзначає, що предмет спору та предмет позову не є тотожними поняттями. В той час як предмет позову фактично кореспондує зі способами захисту прав, предметом спору є конкретний акт, рішення, договір тощо.
Наведене вбачається також з п. 3.1 та п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612, зі змінами та доповненнями, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України) зокрема у таких випадках:
3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Як встановлено судом, позивач просить визнати певні рішення та правочин без зазначення дат їх прийняття (укладення) номерів, інших реквізитів, які дозволили б ідентифікувати спірні рішення (правочин). Наведене унеможливлює визначення конкретного предмету спору та позбавляє суд можливості прийняття рішення у справі за позовними вимогами, які містять альтернативність чи умовність.
Також суд відзначає, що позивачем (в т. ч. як повноправним акціонером товариства, котрий наділений правами брати участь в управлінні товариством і отримувати від нього відповідні розпорядчі документи) не надано будь-яких доказів, що 29,56 % акцій ЗАТ „Фірма Лейпціг" перейшли до акціонера цього Товариства ОСОБА_2. саме на підставі саме рішення виконавчого органу ЗАТ "Фірма "Лейпціг". При цьому представники відповідачів взагалі заперечують наявність такого рішення виконавчого органу Товариства.
Не може вважатися конкретизованим і формально визначеним предметом спору і «будь-який правочин про передачу права власності на акції ЗАТ "Фірма "Лейпціг" громадянину ОСОБА_2. в розмірі 29,56% та або/та інший правовстановчий документ, за яким за громадянином ОСОБА_2. зареєстровано право власності на 29,56% акцій ЗАТ "Фірма "Лейпціг".
Суд враховує об'єктивне право позивачки як акціонера ЗАТ "Фірма "Лейпціг" оспорювати в судовому порядку правочини, пов'язані з переходом права власності на акції Товариства. Разом з тим таке право може бути реалізоване шляхом оспорювання лише конкретного правочину, що передбачає встановлення конкретних фактичних обставин вчинення такого правочину, дотримання при його укладенні вимог чинного законодавства, правової оцінки такого конкретного правочину, встановлення його законності чи незаконності та визначення відповідних наслідків (позитивних чи негативних) для учасників спору.
Таким чином станом на час судового засідання 14.04.2008 конкретний і чітко визначений предмет спору в даній справі фактично відсутній, про що свідчить остання заява позивача про уточнення (узагальнення) позовних вимог від 11.04.2008.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 та ч. 3 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Водночас в даній ситуації суд вважає за доцільне відзначити, що в разі чіткого визначення позивачем конкретного предмета спору його право на звернення до суду за захистом порушеного права і на розгляд справи по суті не може бути обмежено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1, ч. 3 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Провадження у справі припинити.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя О.О. Євсіков