ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2006 р. Справа № 3/313/06
м. Миколаїв
Миколаїв
За позовом: КП «ЖЕО», Миколаївська обл.., м. Южноукраїнськ, вул. Паркова,5
До відповідача: ТОВ «Восток», Миколаївська обл.., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів,8, гурт. №1
Про стягнення заборгованості
Суддя Смородінова О.Г.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Куришко Ю.К., за дорученням
Ладигіна В.С., за дорученням
Лосєв О.В. , за дорученням;
Від відповідача: Котовська М.С. , за дорученням;
В судовому засіданні присутні:
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 751/05 «Про надання у тимчасове користування місць (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які знаходяться у комунальній власності»в розмірі 18640,0грн.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує. В обґрунтування відзиву посилається на те, що якщо орендна плата за розміщення одного бігборду перевищуватиме 100,00 гривень на місяць - розміщення реклами на території м. Южноукраїнська є збитковим. Тому вважає, що запропонований Виконавчим Комітетом Южноукраїнської міської Ради в Миколаївській області є економічно необгрунтованим, не має методики розрахунку вартості, не винесений на обговорення громадськості м. Южноукраїнська.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –
встановив:
01.12.2005 року між комунальним підприємством КП «ЖЄО»м. Южноукраїнська Миколаївської області, з однієї сторони, та ТОВ «Восток», з іншої сторони, було складено договір за № 751/05 «Про надання у тимчасове користування місць (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які знаходяться у комунальній власності».
До вищезазначеного договору за № 751/05 від 01.02.2005 року було складено Додаток № 1, де зазначено найменування житлових будинків, та коефіцієнти диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами. У Додатку № 2 міститься розрахунок коштів за користування місцями для розміщення реклами, де сума плати за тимчасове користування для розміщення рекламних щитів у місяць зазначена у розмірі 6235,88 грн.
Договір №751/05 було підписано сторонами, з зазначенням відповідачем, що без протоколу узгодження розбіжностей він є недійсним. Додаток №1 було узгоджено сторонами, додаток №2 підписано тільки позивачем, в зв’язку з тим, що відповідач не погодився з розміром встановленої плати.
01.12.2005р. сторонами було складено акт приймання-передачі в тимчасове користування для розміщення об’єктів зовнішньої реклами майна, а саме елементи зовнішньої торцевої несущої стінної панелі житлових будинків з зазначенням адрес останніх.
08.12.2005р., в зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди по деяким пунктам складеного Договору, сторони уклали протокол розбіжностей до договору з зазначенням про складення протоколу узгодження протоколу розбіжностей.
15.12.2005 р. КП «ЖЕО»направило до ТОВ «Восток»протокол узгодження до протоколу розбіжностей за № 2863, який не підписаний відповідачем.
19.01.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору за № 751/05 від 01.12.2005 року «Про надання у тимчасове користування місць (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які знаходяться у комунальній власності.», де сторони погодились щоб з п. 4 п. п. 4.1
Договору за № 751/05 виключити суму податку на рекламу, яка складає 25,88 гривень.
23.01.2006 року з боку ТОВ «Восток»супроводжувальним листом за № 13 в адресу начальника КП «ЖЕО»З.С. Гульман, направлено протокол узгодження протоколу розбіжностей. В вищенаведеному листі зазначалося про непогодження з п. 4.1 договору № 751/05 від 01.12.2005 року про розмір плати за використання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, і тому з метою вирішення цього питання ТОВ «Восток»звернулося до прокуратури м. Южноукраїнська з заявою про опротестування Рішення виконкому за № 647 від 25.11.2005 року та Додатку № 1 до цього рішення в частині на якому базується визначення розміру оплати за дані місця, а саме плата за 1 кв.м. площі поверхні реклами складає 12,5 грн. в місяць, від зони розміщення рекламного засобу застосовуються коригуючі коефіцієнти 1 і 2. Плата не враховує податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до законодавства.
Відповідач посилається на те, що направив позовну заяву до Господарського суду Миколаївської області про скасування Рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської Ради Миколаївської області від 25.11.2005 року за № 647, у частині Тимчасового Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Южноукраїнська», у зв'язку з тим, що дане рішення є таким. що не відповідає закону, і підлягає скасуванню.
Вказане рішення виконкому було визнано таким, що втратило чинність рішенням виконкому Южноукраїнської міської ради №491 від 26.07.2006р., яке вступило в законну силу з 02.08.2006р. Рішення №491 встановило порядок розміщення об’єктів зовнішньої реклами на території м. Южнокраїнська. Дане рішення є чинним.
Матеріали справи свідчать, що з моменту підписання акту приймання-передачі відповідач виконував договір в частині користування представленим йому позивачем майном, а також частково виконав договір в частині оплати, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
1. Від 30 січня 2006 року за № 91 на суму 1200,00 гривень;
2. Від 03 лютого 2006 року за № 101 на суму 4008,00 гривень;
3. Від 15 березня 2006 року за № 234 на суму 1200,00 гривень;
4. Від 16 березня 2006 року за № 242 на суму 4000,00 гривень.
31.01.2006 року ТОВ «Восток»отримано від КП «ЖЕО»претензію № 136 на суму 4008,38 гривень.
13.04.2006р. відповідач надав позивачу лист, в якому повідомив КП «ЖЕО»про те, що тимчасово призупиняє оплату за Договором № 751/05 від 01.12.2005 року «Про надання у тимчасове користування місць (для розміщення об'єктів зовнішньої реклами), які знаходяться у комунальній власності».
Відповідно до умов статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За приписами статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було здійснено дії на виконання договору, ціна була встановлена відповідними рішеннями, тобто він є укладеним.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.
За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Отже, через неналежне виконання відповідачем умов договору, в нього виникла перед позивачем заборгованість, яка обґрунтовано розрахована останнім в розмірі 18640,0грн.
В спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ТОВ «Восток»(м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл. вул. Дружби Народів, 8 гурт. № 1 55001, тел./факс (05136) 2-48-45 р/р 26000226809001 в ТОБО «Южноукраїнське-Центральне»НФ Приватбанк МФО 326610 ОКПО 19292376) на користь КП «ЖЕО»(м. Южноукраїнськ Миколаївської обл. Вул. Паркова,5 55001, тел. 5-21-13 р/р 26007301461126 у філії ПІБ , МФО 326427 ОКПО 31537375 Код 315373714091) суму боргу у розмірі 18640,00 грн., 186,40 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя О.Г. Смородінова