АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/2030/2012 Головуючий у 1 інстанції – Піхур О.В.
Суддя-доповідач – Соколова В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Слободянюк С.В.,
при секретарі Бігус М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги, які були уточнені в ході розгляду справи позивач обґрунтовував тим, що 27.07.2004 року відповідач самоправно відрізав дріт, яким надходила електроенергія до його квартири та не підключав до 08.12.2004 року. 07.12.2004 року відповідач змусив позивача, застосовуючи психологічний тиск у вигляді відключення електроенергії, підписати договір про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію, зазначивши в даному договорі розмір заборгованості 1 004,70 грн., хоча по розрахункам позивача заборгованість становила 473 грн.. З 2005 по 2007 роки позивач сплачував відповідачу завищену суму заборгованості за електропостачання, виплативши відповідачу 552,75 грн.. В 2008 році позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвати даний договір, проте йому було відмовлено. Тому позивач просив суд визнати договір про реструктуризацію заборгованості від 07.12.2004 року недійсним, а заборгованість погашеною; відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн. та застосувати строк позовної давності до зустрічного позову відповідача.
В лютому 2011 року відповідачем подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов договору від 07.12.2004 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Зустрічний позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості у розмірі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн. 95 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» судові витрати в розмірі 81,00 (вісімдесят одна) грн..
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем за первісним позовом подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвалене рішення суду суперечить фактичним обставинам справи, у зв’язку із їх неповним з’ясуванням, не надано належної оцінки обставинам на які посилається позивач, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підставі викладеного просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва і направити справу на новий розгляд.
Позивач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення заявлених ним позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача боргу, тривалість його сплати, попередження, відповідач діяв керуючись Правилами користування електричною електроенергією при її відключення в квартирі позивача, тому вказані дії не вважав психічним тиском. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про визнання недійсним договору та відшкодування моральної шкоди.
Підставами для задоволення зустрічних позовних вимог стала наявність невиконаних договірних зобов’язань, які в порядку ст.ст. 526,530 ЦК України повинні виконуватись належним чином в обумовлені сторонами строки. Тому, з позивача на користь відповідача було стягнуто заборгованість по договору від 17.12.2004 року в розмірі 451,95 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об’єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають обставинами справи та вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 17.12.2004 року між сторонами був укладений договір про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію. Згідно умов договору відповідач надав позивачу розстрочення у погашенні заборгованості за використану електроенергію, що виникла станом на 07.12.2004 року сумою 1004,70 грн., на період з 07.12.2004 року до 07.12.2009 року терміном на 60 місяців. Зазначена сума боргу мала сплачуватись позивачем щомісяця до 25 числа рівними частками (по16,75 грн.) (а.с.13).
В ході розгляду справи сторонами не заперечувався факт наявності заборгованості позивача та факт відключення квартири позивача від електроенергії, що в порядку ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно ст.3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами, правовідносини між громадянами та енергопостачальниками регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 року №1357.
Відповідно до п.п. 27, 28 вказаних Правил, у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про підключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.
У разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність.
Таким чином, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про правомірність дій відповідача при відключенні квартири позивача від мережі електропостачання та укладання, в зв’язку з цим спірного договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В порядку ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Спірний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодились з його умовами, крім того сторони приступили до його виконання.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач погодився укласти договір саме на таких умовах, які зазначені в договорі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним, виходячи з якого посилання позивача на невідповідність суми боргу, так як не було застосовано строк позовної давності, як на підставу визнання договору недійсним, не може бути прийнято судом до уваги.
Крім того, виходячи з положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом, а сторонами у справі спір з приводу заборгованості позивача вирішувався у позасудовому порядку.
Підставами для визнання спірного договору недійсним позивач також зазначає положення ст. 231 ЦК України, а саме наявність психічного тиску з боку відповідача, в зв’язку з відключенням його квартири від системи електропостачання. Проте. Виходячи із назви ст.. 231 ЦК України «Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства» психічний тиск як вид насильства має виражатися в незаконних діях, що відсутнє у діях відповідача.
Вказані обставини також, всупереч ст.ст. 10,60 ЦПК України, не були доведені позивачем в судовому засіданні в установленому законом порядку.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала.
Враховуючи, що судом не встановлена наявність неправомірних дій відповідача, позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмови у задоволені вимог про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов договору від 17.12.2004 року позивачем не були виконані взяті на себе зобов'язання по поверненню заборгованості, яка станом на момент закінчення строку дії договору становила 451,95 гривен., яку судом першої інстанції обґрунтовано було стягнуто з нього на користь відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки сторонами був укладений договір, згідно якого встановлено строк виплати заборгованості до 17.12.2009 року. З позовом до суду Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася 18.02.2011 року (а.с.114), а тому строк позовної давності не є пропущеним.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: