А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23.02.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого – судді Машкаринця М.М.,
суддів Стана І.В., Марчука О.П.,
за участю прокурора Лемака Р.В.,
представника потерпілих – ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
перекладача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Виноградівського районного суду від 01 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця
АДРЕСА_1,
громадянина України, раніше судимого: 24 грудня 2010 року Виноградівським районним судом за ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ст. 70 КК України
до позбавлення волі на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців, за ч.1 ст. 315 КК України до позбавлення волі на 2 роки, за ч.1 ст.317 КК України до позбавлення волі на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ( за злочини скоєні до ухвалення вироку від 24 грудня 2010 року) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України постановлено вирок від 24 грудня 2010 року виконувати самостійно.
За ч.3 ст.185 КК України – 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.307 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ч.2 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено щодо ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Виноградівського районного суду від 24 грудня 2010 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та від 1 грудня 2011 року за злочин, який скоєно ОСОБА_2 до ухвалення вироку від 24 грудня 2010 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Строк відбуття покарання щодо ОСОБА_2 постановлено розпочати обчислювати з 26 січня 2011 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили судом залишено попередній – взяття під варту;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця
АДРЕСА_2,
громадянина України, раніше не судимого
засуджено за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування
призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.
Розв’язано судом цивільні позови потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вирішено питання про речові докази та судові витрати.
За вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він в ніч з 20 на 21 жовтня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою вчинення крадіжки, проникли шляхом пошкодження вхідних дверей, в приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майна на суму 11931 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.
23 червня 2010 року о 4-їй годині 20 хвилин ОСОБА_2 таємно викрав, шляхом вільного доступу, з рекламного щита на магазині «Мілан» на вул. Миру, 51/4 в м. Виноградів дві камери зовнішнього спостереження, вартістю 720 грн. кожна, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1440 грн.
6 січня 2011 року о 22-ій годині ОСОБА_2, з метою вчинення крадіжки, проник, відкривши вхідні двері за допомогою ключа, який знайшов у ящику для електролічильника, в приміщення будинку АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майна на загальну суму 41124.69 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
З червня 2009 року по 10 грудня 2010 року ОСОБА_2 в приміщенні свого будинку АДРЕСА_5 схиляв ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 до вживання особливо небезпечного наркотичного засобу-марихуани, а також у цей період надавав приміщення свого будинку з метою вживання марихуани.
Крім того ОСОБА_2, виростивши на березі річки Тиса поблизу с. Пийтерфолво Виноградівського району кілька рослин конопель, з яких в кінці серпня 2010 року виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), який переніс до свого будинку АДРЕСА_5 Виноградівського району, де незаконно зберігав з метою збуту.
25 січня 2011 року ОСОБА_2 розфасував вказаний конабіс (марихуану) у три пакети, які з метою збуту на автомобілі ОСОБА_12 перевіз на АЗС «Лукойл» в смт. Вилок Виноградівського району.
Цього ж дня близько 22-ої години ОСОБА_2 збув 9.1913г. канабісу (марихуани) ОСОБА_13 та 5.2842г. – ОСОБА_14 за 500 грн.
На початку січня 2011 року ОСОБА_2 придбав в диско-барі «НЕО» в с. Чорнотисово Виноградівського району порошкоподібну речовину, яка в своєму складі містить психотропну речовину амфетамін, яку переніс до свого будинку АДРЕСА_5, де незаконно зберігав з метою збуту.
25 січня 2011 року ОСОБА_2, з метою збуту, розфасував вказану порошкоподібну речовину у два пакети, які на автомобілі ОСОБА_12 перевіз на АЗС «Лукойл» в смт. Вилок Виноградівського району, де 0.046 амфетаміну збув ОСОБА_13
При огляді автомобіля марки «Мерседес-Бенц», належного ОСОБА_12 працівниками міліції було виявлено під заднім вітровим склом чохол для ключів в якому знаходилися 2.2990г. канабісу (марихуани) та 0109 г. амфітаміну, які ОСОБА_2 зберігав з метою збуту.
У апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально – процесуального закону, призначені щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання є занадто м’якими.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення представника потерпілих ОСОБА_15, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4, підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3 про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, доводи, викладенні у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 323,334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
В основу вироку можуть бути покладенні достовірні докази, дослідженні в судовому засіданні.
Судове рішення щодо ОСОБА_2 цим вимогам кримінально-процесуального закону у повній мірі не відповідає.
Так, з вироку убачається, що ОСОБА_2 на початку січня 2011 року в диско - барі «НЕО» в с. Чорнотисово Виноградівського району придбав порошкоподібну речовину, яка в своєму складі містить психотропну речовину амфетамін, яку зберігав, перевіз з метою збуту, а 25 січня 2011 року збув на АЗС в смт. Вилок Виноградівського району.
Однак, згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_2 з приводу вказаних обставин судом не допитувався, й будь-яких показань не давав.
З судового рішення також видно, що ОСОБА_2 23 червня 2010 року, шляхом вільного доступу, таємно викрав з рекламного щита на магазині «Мілан» дві камери зовнішнього спостереження.
Вказані суспільно небезпечні дії ОСОБА_2 судом кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України, як вчинення ним таємного викрадення чужого майна, скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло ( а.с. 127, т.5).
У вироку відсутні посилання суду на те, за попередньою змовою з ким ОСОБА_2 викрав камери зовнішнього спостереження, а також з якого житла.
З показань в судовому засіданні ОСОБА_2 також видно, що крадіжку майна з будинку потерпілої ОСОБА_8 він скоїв за попередньою змовою з ОСОБА_16 ( останній був організатором), а наркотичний засіб передав ОСОБА_13 для збуту.
З приводу вказаних обставин у судовому рішенні судом не висловлено жодних міркувань.
З резолютивної частини вироку убачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.315, ч.1ст.317 та ч.2 ст.307 КК України.
При цьому за ч.3 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі та 4 років позбавлення волі без належного вмотивування такого рішення.
З урахуванням саме наведених порушень вимог кримінально-процесуального закону вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а кримінальна справа щодо нього - направленню на новий судовий розгляд при якому суду необхідно усунути наведені недоліки.
Якщо при новому розгляді справи обсяг пред’явленого щодо ОСОБА_2 обвинувачення буде збільшено призначене щодо нього покарання слід визнати м`яким.
Доводи прокурора про м`якість призначеного покарання щодо засудженого ОСОБА_3 внаслідок його безпідставного звільнення від відбування покарання з випробуванням є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, роз’яснення, даного в п.п. 1-3 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання », призначаючи покарання суд зобов’язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення покарання щодо засудженого ОСОБА_3, суд у повній мірі дотримався вимог вказаних норм матеріального закону.
Зокрема, судом враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, обставини справи, дані про особу засудженого, який вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, відшкодував заподіяну ним шкоду. Потерпіла ОСОБА_7, її представник ОСОБА_1 звернулися до апеляційного суду із заяву про залишення вироку без змін, враховуючи ту обставину, що заподіяну злочином шкоду потерпілій відшкодовано повністю.
Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 без реального відбування ним покарання, суд у вироку обґрунтовано посилався і на те, що останній судиться вперше, позитивно характеризується, обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
За наявності наведених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 без реального відбування ним покарання, встановивши максимальний іспитовий строк та поклавши на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатського області від 1 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі зі стадії судового розгляду.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній – взяття під варту.
В решті вирок залишити без змін.
Судді: