Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – Власова С.О., суддів – Дроботі В.В., Мацунича М.В.
при секретарі - Козаковій М.В.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представника відповідача Ужанського національного природного
парку - Шаранича М. В.,
начальника Костринського ПНД відділення -Заєць В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужанського національного природного парку на рішення Великоберезнянського районного суду від 5 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Костринського природоохоронного науково – дослідного відділення Ужанського національного природного парку про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням родючого шару грунту земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Костринського природоохоронного науково – дослідного відділення (далі - Костринське ПНДВ) Ужанського національного природного парку та Ужанського національного природного парку Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням родючого шару грунту та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачами в результаті лісозаготівельних робіт пошкоджено значну частину її земельної ділянки в с. Стричава, урочище «Завуй», яка належить їй на праві власності згідно державного акту серії ЯЕ № 440902 від 09.11.2009 р., площею 0,2041 га., виділеної під сінокоси.
Внаслідок цих дій було пошкоджено родючий шар грунту на площі 0,10 га, зроблено колії глибиною 50 см.,
захаращено земельну ділянку відходами деревини та пошкоджено 3 м. огорожі земельної ділянки.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідачів: 1110,80 грн.- за пошкодження родючого шару грунту, 1500 грн.- за втрачену вигоду від незібраного сіна, 9310,80 грн.- у рахунок відшкодування моральної шкоди, 500 грн. – на відновлення пошкодженої огорожі, 6200 грн. на проведення благоустрою земельної ділянки,3000 грн.за надання правової допомоги та просила відшкодувати судові витрати.
Моральну шкоду обґрунтовувала тим, що протиправні дії відповідачів призвели до її нервового стресу, душевних та психічних страждань, в неї погіршився сон, обмежились контакти та спілкування з іншими людьми та друзями та було підірвано її імідж і авторитет.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 5 жовтня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено
частково. Стягнуто з Костринського природоохоронного науково-дослідного відділення національного природного парку на користь ОСОБА_1 7490,80 грн. матеріальної шкоди, 4000 грн. моральної шкоди, завданих пошкодженням родючого грунту земельної ділянки, судові витрати: 3000 грн. витрат на правову допомогу, 274,91 грн. пов’язаних зі сплатою державного мита (судовий збір) та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача Шаранич М.В. просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог \а.с. 101-104\. Вказує на те, що суд неправильно застосував процесуальний та матеріальний закон., зокрема не врахував те, що згідно лісорубного квитка, який був виданий на підставі листа ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» та розпорядження Великоберезнянської райдержадміністрації, в охоронній зоні ПЛ-110 Кв (Л-122) ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» відповідно до Правил охорони електромережі, затверджених 04.03.1993 р. № 29 постановою Кабінету Міністрів України, з метою забезпечення дотримання пожежної безпеки лінії електропередач та прилягаючих ділянок, а також оперативного реагування на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, а також проведення аварійно – відновлювальних робіт була проведена розчистка охоронної зони, яка знаходиться на земельній ділянці позивачки і по якій пролягає ПЛ -110 кВ (Л-122) Сянки-173 км, ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», прогонах опор 20-45.
Відповідно до цих Правил розчищення лісосік здійснюють енергопідприємства, у віданні яких перебувають повітряні ці лінії. Згідно лісорубного квитка від 09,06. 2009 р. повалена деревина не підлягала трелюванню та вивезенню. По цій причині відповідачі не проводили жодних робіт по розчистці дерев в охоронній зоні на земельній ділянці позивача і їх ніяка техніка не залучалася і не використовувалася на виконання зазначених лісозаготівельних робіт. Майнова шкода, упущена вигода та моральна шкода, яку суд стягнув з відповідача позивачем належними доказами не доведена.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з»явилися, перевіривши матеріали справи, відмовний матеріал № 77, надані відповідачем свої статутні документи, копії яких апеляційним судом долучено до справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивачки про стягнення з Костринського ПНД відділення Ужанського національного природного парку завдану шкоду, місцевий суд вважав, що останній є належним відповідачем і має нести встановлену законом відповідальність за заподіяну ним позивачу шкоду, яку суд вважав доведеною.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач – Костринське ПНД відділення є юридичною особою, яке 21.02.2011 року в результаті проведення лісозаготівельних робіт пошкодило родючий шар грунту земельної ділянки ОСОБА_1 на площі 0,10 га. Своїми неправомірними діями вказаного відповідача завдано позивачу зазначену в рішенні суду шкоду.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в с. Стричава, Великоберезнянського району, площею 0,2041 га, яка виділена їй для ведення особистого селянського господарства а.с.11\ , яка знаходиться в урочищі «Завуй».
Є доведеним, що постановою старшого дільничного інспектора Великоберезнянського РВУ МВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції Сікора О.С. від 25 лютого 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_1 щодо дій працівників Костранського ПНДВ по ст.6 п. 2 КПК України за відсутню ознак злочину, передбаченого ст.197-1 КК України \відмовний матеріал № 77 а.с.1-2,3,13,15\.
Відповідно до ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 19 квітня 1993 року № 284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі- Порядок ).
Згідно п. 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення), рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок- після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (пп. 4,5 Порядку).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 213,214 ЦПК України не звернув увагу на вищезазначені вимоги законодавства, не з»ясував чи створювалась відповідна комісія, чи визначався нею розмір збитків завданих ОСОБА_1, чи являється відділення (Костринське ПНДВ) з якого суд стягнув шкоду юридичною особою, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визначення розміру збитків у судовому порядку, та наявності підстав для стягнення таких з неюридичної особи - Костринського ПНДВ.
Письмових доказів завданої шкоди, які були би складені з врахуванням вищезазначених вимог законодавства матеріали справи не містять, а апеляційним судом таких при розгляді справи не добуто.
Надані позивачем документи щодо розміру збитків а.с.7, 35,41\, складені без участі представників відповідачів та в порушення вищевказаного Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі.
Крім того суд не зверну уваги, що ні начальник Костринського природоохоронного науково- дослідного відділення Ужнанського національного парку Заєць В.І., ні інші особи цього відділення, до адміністративної або кримінальної відповідальності за недодержання вимог природоохоронного законодавства не притягувались.
Згідно затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 383 від 24.10.2001р. Положення про Ужанський національний природний парк останній є юридичною особою.
Згідно Положення про природоохоронне науково- дослідне відділення Ужанського національного природного парку Костринське ПНД відділення (та інші зазначені у цьому Положенні відділення) є основним природоохоронним науково – дослідним підрозділом Ужанського природного парку, і вони не є юридичною особою ( пункт 1.4 цього Положення). Тому Ужанське ПНД відділення не може виступати належним відповідачем, оскільки згідно ст. 30 ч.2 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути лише фізичні і юридичні особи.
Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення шкоди за пошкодження огорожі та у вимогах до Ужанського національного природного парку Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, то колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується і залишає його в цій частині без змін.
Керуючись ст.ст.303 304, 307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 пп. 3 і 4, ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку - задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 5 жовтня 2011 року в частині стягнення з Костринського науково-дослідного відділення Ужанського національного природного парку 7490 грн. 80 коп. матеріальної шкоди, 4000 гривень моральної шкоди, завданих пошкодженням родючого грунту земельної ділянки, стягненні судових витрат: 3000 гривень на правову допомогу, 274 грн. 91 коп. зі сплати державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу –скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позивачу у цих вимогах - відмовити.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: