Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року                                                                                           м. Рівне

           Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області  у складі

                                                                  головуючого судді   Коробова О.К.,

                                                                                       суддів   Сачука В.І.,

                                                                                                     Шпинти М.Д.,

                                                               з участю прокурора    Захарця  О.В.,

розглянула у відкритому  судовому  засіданні апеляцію прокурора Захарця  О.В. (стажиста на посаді помічника прокурора Рівненського району) на постанову Рівненського районного суду від 23 лютого 2012 року.

Указаною постановою  відмовлено у задоволенні подання слідчого Рівненського райвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області  Солтиса А.М. про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо  ОСОБА_3. Суд послався на те, що  ОСОБА_3  характеризується позитивно, має постійне місце проживання, одружений, дружина в даний час потребує оперативного вручання лікарів з операцією на серці, а він опікується трьома дітьми, у тому числі дитиною-інвалідом, написав явку з каяттям, повністю визнає себе винним  в інкримінованому йому діянні і заявляє про щире каяття, не має судимості, не перешкоджав встановленню істини по справі і  не ухилявся від явки до слідчого, а тому його належну поведінку та  виконання процесуальних обов’язків можуть забезпечити і більш м’які (ніж взяття під варту) запобіжні заходи. Посилання в поданні слідчого на рапорт оперуповноваженого кримінального розшуку про наміри обвинуваченого ухилитись від слідства та суду суд визнав необґрунтованим. Дані цього рапорту не підтверджені жодним доказом.

Із подання слідчого вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється           у вчиненні крадіжки мобільних телефонів і  грошей із магазину „Салон мобільного зв’язку Київстар” 17 лютого 2012 року  в смт. Клевань Рівненського  району Рівненської області та крадіжки медпрепаратів   з аптеки в смт. Клевань 17 лютого 2012 року  на суму в 361 грн.

До Рівненського районного суду  подання надіслане із супровідним листом підписаним анонімною особою, яка не зазначила свого прізвища та ініціалів.  Не зазначена і кількість аркушів  кримінальної справи, яка надсилалась разом з поданням. При цьому прокурор району не урахував, що за роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року N 10, від 24 жовтня 2008 року N 15) пункт 6: За змістом ст. 1652 КПК матеріали кримінальної справи надають судді для вивчення безпосередньо орган дізнання, слідчий, прокурор. Ці матеріали в суді не реєструються.

В апеляції стажиста на посаді помічника прокурора Рівненського району Захарця О.В. викладене прохання скасувати згадану  постанову  місцевого суду  і справу по розгляду подання слідчого повернути на новий судовий розгляд. На обґрунтування прохання   стажист прокуратури стверджує, що  ОСОБА_3 має „негативні  соціальні зв’язки” і „може створити   негативні умови для проведення  об’єктивного, повного та всебічного досудового слідства”.  

У засіданні апеляційного суду прокурор  Захарець О.В. заявив, що підтримує апеляцію. При цьому ніяких доводів щодо незаконності чи необґрунтованості постанови суду першої інстанції   навести не зміг. Про які негативні соціальні зв’язки підозрюваного він зазначив в апеляції —пояснити суду не зміг. Захарця О.К. О,В. пояснив, що у даний час  щодо ОСОБА_3 порушена інша кримінальна справа і він перебуває під вартою. Чому кримінальні справи не об’єднані в одне провадження —пояснити не може .

Заслухавши  суддю-доповідача,    прохання  прокурора про задоволення апеляції,  ознайомившись з матеріалами справи по розгляду подання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляція  не  підлягає  задоволенню.

Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,  встановлених законом.

За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року N 15) при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суди мають додержувати вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою

Як убачається із подання слідчого (а.с. 1-2) обґрунтування  неможливості застосувати більш м’який запобіжний захід щодо ОСОБА_3  зводиться до посилання  на  рапорт уповноваженого   міліції про наміри підозрюваного ухилитись від досудового слідства. З матеріалів справи вбачається, що твердження цього рапорту, який суду не надавався, ніким і ніяк не перевірялись.

20 лютого 2012 року суд продовжив строк затримання  підозрюваного  ОСОБА_3 до  десяти діб і зобов’язав слідчого надати необхідні додаткові відомості  про підозрюваного, зокрема про утримання трьох неповнолітніх дітей, тощо.

Як убачається  із протоколу судового засідання від 23 лютого 2012 року (а.с.  8) ні слідчий, ні прокурор постанови суду і своїх обов’язків по наданню  обґрунтування  подання про взяття під варту підозрюваного  не виконали. і не надали суду жодної додаткової інформації. Слідчий обмежився в суді  незаконним  твердженням про те, що  підозрюваний  раніше судимий (попри відсутність непогашеної судимості ОСОБА_3.). Прокурор взагалі не навів суду жодного доводу на обґрунтування подання.  Із матеріалів справи вбачається, що стажист  на посаді помічника  прокурора Захарець О.В. взагалі  не виконував ніяких функцій  при розгляді подання слідчого. Доручаючи йому участь в розгляді подання слідчого про взяття особи під варту прокурор району  не  зважив на  те, що  у цьому випадку стажист прокуратури діяв за межами  своєї компетенції. Адже  на стадії досудового слідства він не  має ніяких повноважень по нагляду за досудовим слідством, не  уповноважений вирішувати питання про   наявність підстав для взяття особи під варту, не може процесуально самостійно  дати оцінку  обґрунтованості подання слідчого погодженого з прокурором. Нагляд за досудовим слідством і вирішення питання про можливість під час досудового слідства застосування найбільш суворого запобіжного заходу покладається на прокурора і не входить в компетенцію помічника прокурора. У ст. 56 Закону „Про прокуратуру” роз’яснено у яких випадках під словом „прокурор” розуміється і помічник прокурора. Коли йдеться про прокурорський нагляд за досудовим слідством під словом „прокурор” в цьому законі не мається на увазі помічник прокурора чи стажист на посаді помічника прокурора. Відповідно наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року N 5гн  встановлено, що участь у розгляді судами подань про взяття під варту, продовження строків тримання під вартою або виконання оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій забезпечувати прокурорам, які дали згоду на внесення чи самі внесли до суду подання або здійснюють нагляд за досудовим слідством. Тобто, участь в розгляді подання про взяття під варту ОСОБА_3 мав забезпечувати прокурор району, з яким  погоджене подання та який здійснює нагляд за досудовим слідством по справі. Прокурор, який давав згоду на внесення подання і який здійснює за законом нагляд за досудовим слідством, всупереч згаданого  наказу Генерального прокурора України ухилився від  свого обов’язку підтримувати подання в суді.

Прокурор області, будучи повідомленим про необхідність забезпечення участі прокурора в засіданні апеляційного суду,  доручив  приймати участь  стажисту  помічника прокурора району, який не має повноважень наглядати за досудовим слідством.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді прокурор не наводив доводів для  набуття судом впевненості, що менш суворі, ніж взяття під варту, запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність підстав, які за діючим законодавством України і судовою практикою Європейського Суду з прав людини  дають підстави для  взяття особи під варту в порядку попереднього ув’язнення.

 В апеляції  стажиста на посаді помічника прокурора не наведено доводів для   спростування цього висновку суду. Апеляція не відповідає вимогам  ст. 350 КПК України —відсутні доводи на обґрунтування твердження про незаконність  оскаржуваної постанови  суду, відсутнє посилання на аркуші справи. Якби ст.  382 КПК України не був передбачений скорочений  (три доби) строк її розгляду апеляційним судом, то вона мала б залишатись без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора.

Разом з тим в постанову  місцевого суду слід внести зміни. Всупереч ст. 89 КК України, відповідно до якої ОСОБА_3 вважається таким, що не має судимості, суд  у вступній і резолютивній частинах  вказав про судимість  останнього  від 1995 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Постанову  Рівненського районного суду від 23 лютого 2012 року про  відмову у задоволенні подання слідчого Рівненського райвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області  про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо  ОСОБА_3  змінити, виключивши із вступної та резолютивної частин постанови зазначення „раніше судимого 10.01. 1995 Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 ст. 215-3 КК України  до 2 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 03.10. 1996 року по відбуттю покарання, судимість погашена”.

У решті  вказану постанову  Рівненського районного суду від 23 лютого 2012 року залишити без зміни, а апеляцію стажиста  на посаді помічника прокурора  району Захарець — без задоволення.

Судді   (підписи)

Згідно з оригіналом.

Суддя-доповідач О.К. Коробов