копія
Справа №11/2290/194/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Лисяк Г.І.
Категорія ч.2 ст.185; ч.2 ст.186;
ч.2 ст.187 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі:
головуючого –судді Ващенка С.Є.,
суддів Бережного С.Д., Бондар В.В.,
з участю прокурора Боднара Р.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Візіані Гардабанського району Грузії, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України, і призначено покарання:
- за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, - на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.2 ст.186 КК України - на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.185 КК України - на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженим постановлено обчислювати з 05 грудня 2011p., зарахувавши в цей строк час тримання його під вартою з 19 червня 2011р. по 4 грудня 2011р. включно.
Речовий доказ - мобільний телефон "LG-B200" вирішено залишити потерпілої ОСОБА_3
За вироком суду на початку листопада 2006р. біля 23 години 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у місцевому клубі с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області, за попередньою змовою з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, та розподілом ролей, вирішили заволодіти мобільним телефоном неповнолітнього ОСОБА_4 При цьому, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, виконуючи відведену їй роль, викликала ОСОБА_4 з приміщення клубу на територію місцевої школи під приводом прослуховування мелодій мобільного телефону, а ОСОБА_1, виконуючи відведену йому роль, підбіг до них та, вдаривши потерпілого кулаком в обличчя, вирвав у нього з рук мобільний телефон "Моторола Е-1" вартістю 779 грн. 00 коп., відкрито заволодівши ним. Після цього підсудний, завдавши ОСОБА_4 ще один удар ногою в спину, втік з місця події.
20 грудня 2006р. біля 21 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, та розподілом ролей, зайшли в торгівельний вагончик приватного підприємця ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, де напали на продавця ОСОБА_3, вимагаючи гроші. При цьому, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, виконуючи відведену їй роль, наявним у нього пневматичним пістолетом погрожувала продавцю ОСОБА_3 його застосуванням та примусила її віддати мобільний телефон "LG-B200" вартістю 540 грн. 00 коп. зі стартовим пакетом мобільного зв’язку вартістю 25 грн. 00 коп. і коштами на рахунку в розмірі 5 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 забрав з шухляди прилавку виручку в сумі 450 грн. 00 коп.
Крім того, 16 травня 2011р. о 7 годині ОСОБА_1, перебуваючи на запрошення ОСОБА_6 у його будинку по АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп’яніння, скористався відсутністю до себе уваги і шляхом вільного доступу зі стільця кімнати, в якій спав господар, таємно викрав ноутбук марки "Lenovo" G450LT3100F426250PW1b вартістю 4499 грн. 00 коп., який належав ОСОБА_7
В апеляції, не оспорюючи правильності кваліфікації та доведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, посилаючись на невідповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості злочину, захисник просить вирок змінити: застосувавши до обраного судом покарання положення ст.75 КК України, звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. При цьому зазначає, що суд першої інстанції призначаючи покарання фактично не врахував, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, злочини вчинив відразу ж після досягнення повноліття, сприяв розкриттю злочинів, відшкодував потерпілим заподіяні збитки і вони не мають до нього ніяких претензій. На думку захисника, суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є соціально небезпечною особою, тому не може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, рішення про відмову у звільненні засудженого від відбування покарання на таких умовах є невмотивованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та засудженого на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України в апеляції не оспорюються.
Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.65 КК України, у тому числі з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, при призначенні покарання обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав та щиро кається, добровільно відшкодував заподіяну злочином шкоду, при цьому суд також врахував молодий вік підсудного та позицію потерпілих. Тобто, судом при призначенні покарання були враховані й ті обставини та дані про особу засудженого, на які посилається захисник в апеляції.
Урахувавши наведені кілька обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та позицію потерпілих, суд правильно призначив йому за ч.2 ст.187 КК України покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї норми закону.
Однак, зазначені пом’якшуючі обставини, дані про особу та позиція потерпілих, з урахуванням кількості, тяжкості, способу та періодичності скоєння злочинів, не дають підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання.
За таких обставин, мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність реального відбування засудженим призначеного покарання є достатніми. До того ж за змістом ст.75 КК України суд зобов’язаний навести у вироку лише мотиви, з яких він вважає можливим звільнення винного від відбування покарання з випробуванням, і не зобов’язаний наводити мотиви, з яких він не застосовує положення вказаної статті, зокрема й у тому випадку, коли про це клопочуть учасники розгляду справи.
Отже, колегія суддів вважає доводи апеляції необґрунтованими і підстав для зміни вироку не убачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію захисника засудженого –без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко