копія
Справа 11-74/2012 Головуючий в 1-й інстанції Віговський В.О.
Категорія: ст.185 ч.2 КК України Доповідач Вітюк В.Ж.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.01.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Вітюка В.Ж.,
суддів Матущака М.С., Болотіна С.М.,
з участю прокурора Гаврилюк І.О.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника –адвоката ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Старосинявського районного суду від 10 листопада 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Ляпинці Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 28.12.2009 року Старосинявським районним судом за ст.ст.162 ч.1, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців 10 днів позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, -
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків остаточно визначено засудженому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою в залі суду.
Строк відбування покарання засудженому постановлено рахувати з 10 листопада 2011 року.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Перекора Старосинявського району Хмельницької області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_2, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній –підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 107 грн. 50 коп. з кожного на відшкодування матеріальної шкоди.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду, 12 вересня 2011 року, близько 21 год., ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, шляхом вільного доступу зайшли на територію господарства ОСОБА_3, що в АДРЕСА_3, звідки безперешкодно таємно викрали частину металевої стрічки гноєрозкидача, частину розрізаного газового балона та один пошкоджений казанок, загальною вагою 100 кг, по ціні 2, 15 грн. за один кілограм, на загальну суму 215 грн., чим завдали потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 215 грн.
В апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та пом’якшити йому призначене покарання, оскільки дане покарання є занадто суворим.
На його думку, суд не взяв до уваги обставини, що пом’якшують йому покарання, а саме те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв слідству в розкритті даного злочину, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, і нещодавно померла третя дитина.
В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 –адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та призначити засудженому покарання за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.71 КК України, не пов’язане з позбавленням волі, оскільки дане покарання є занадто суворим.
Зазначає, що місцевим судом у вироку суду не зазначено і не враховано, що обставини, які обтяжують покарання засудженого відсутні. Не бралась судом до уваги і та обставина, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, а нещодавно померла третя дитина.
Апелянт посилається, що матеріальна шкода потерпілій відшкодована батьками засудженого ОСОБА_2
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_3 просила вирок суду змінити та призначити засудженому покарання не пов’язане з позбавленням волі, оскільки дане покарання є занадто суворим. Вказує, що у неї немає жодних претензій до ОСОБА_2, його батьки відшкодували їй матеріальну шкоду на загальну суму 215 грн.
Стосовно засудженого ОСОБА_4 вирок не оскаржувався.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника на підтримку поданих апеляцій, прокурора, який просив залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення майна, при наведених у вироку обставинах ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні доказах, а також підтверджено самим засудженим та ніким не оспорюється.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", що містяться в п. 10, зокрема, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71, 72 КК України.
Частиною 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це, як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
З огляду на викладене та враховуючи, що засуджений вчинив злочин у період іспитового строку звільнення від відбування покарання за вироком Старосинявського районного суду від 28.12.2009 року, згідно якого його засуджено на 4 роки 6 місяців 10 днів позбавлення волі, місцевий суд обґрунтовано із застосуванням ст. 71 КК України остаточно визначив ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі, в зв’язку з чим підстав для його пом’якшення та задоволення апеляцій колегія суддів не вбачає.
Також порушень вимог кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Вирок Старосинявського районного суду від 10 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 –без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк