копія
Справа 11-132/2012, Головуючий в 1-й інстанції Федишин І.В.
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач Вітюк В.Ж.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.02.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Вітюка В.Ж.
суддів Лінника П.О., Козачка С.В.
з участю прокурора Боднара Р.Г.
потерпілого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Красилівського районного суду від 01 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Щиборівка Красилівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, з середньо-технічною освітою, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.
Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і періодично з’являтись до них для реєстрації.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – підписку про невиїзд.
За вироком суду, засуджений ОСОБА_2 23 жовтня 2010 року близько 20 год. 20 хв. у с.Радісне Красилівського району, спільно зі своїм братом ОСОБА_3 та матір’ю братової дружини ОСОБА_4, знаходячись на території садиби останньої по АДРЕСА_2, підійшли до території садиби сусіда ОСОБА_1, що розташована по провулку Польовий, 5 з метою з’ясування з ним стосунків, вважаючи, що він побудував паркан на території садиби ОСОБА_4, перемістивши межу.
Близько 20 год 30 хв., цього ж дня між ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на межі двох садиб виник конфлікт з цього приводу, під час якого ОСОБА_3, перейшовши на територію садиби ОСОБА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин до останнього почав умисно наносити потерпілому удари кулаками по верхній частині голови, завдавши потерпілому фізичного болю.
Засуджений ОСОБА_2, перейшовши на територію садиби ОСОБА_1, приєднався до його побиття і на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс два удари кулаком правої руки, в якій знаходився невстановлений досудовим слідством предмет, у ліву частину обличчя ОСОБА_1, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травматичного перелому лівої виличкової кістки, які відносяться до категорії середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.
В апеляції, як вбачається з її змісту, прокурор просить скасувати вирок суду, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло м’якість покарання та постановити новий, згідно з яким: визнати ОСОБА_2 винним та призначити йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді двох років обмеження волі.
Зазначає, що призначене судом ОСОБА_2 покарання у виді двох років обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України є недостатнім для його виправлення, оскільки засуджений безпосередньо після вчинення злочину не надав потерпілому медичної допомоги, не відшкодував завдані ним збитки і не надав кошти на лікування потерпілого по даний час.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події злочину.
Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки судом допущено неповноту та однобічність судового слідства, що привело до неправильного застосування кримінального закону, а також у зв’язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи.
Вказує, що потерпілого він не бив, ніяких предметів в руках у нього не було, ніякого відношення до межі господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_1 він не має, а тому і неприязні до потерпілого, якого він бачив вдруге в житті, у нього не було.
Посилається, що жодним доказом, дослідженим в судовому засіданні не підтверджено показів потерпілого в тій частині, де він вказує, що в руці у засудженого був кастет. Також судом не взято до уваги перші пояснення потерпілого, де він про будь-який предмет, яким йому ніби-то нанесено удари, нічого не вказував. Не спростовано в судовому засіданні показань засудженого та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в тій частині, що знаходячись біля огорожі на межі господарства ОСОБА_5 в руках ОСОБА_2 нічого не було. Покази потерпілого в цій частині спростовано поясненнями експерта ОСОБА_6, який вказав, що у випадку нанесення удару потерпілому кастетом, було б розсічення верхньої тканини шкіри, якого не було.
Також зазначає, що в основу вироку покладено суперечливі показання свідка ОСОБА_7, про те, що потерпілого побив зять її сусідки із невідомим чоловіком.
Вважає, що в судовому засіданні суду першої інстанції не доведено його вини у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, на підтримку поданої апеляції, засудженого ОСОБА_2, який просив застосувати до нього амністію, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково в силу наступних підстав.
Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.122 КК України, при наведених у вироку обставинах ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_1 в своїх показаннях вказував, що 23 жовтня 2010 року біля 20 год. 30 хв. ОСОБА_3 почав наносити йому удари в область лоба, але удари його були неточні та несильні, тому він від них відмахувався руками. В цей час до них підбіг брат ОСОБА_3 –ОСОБА_2 та з лівої сторони наніс йому два удари кулаком правої руки в ліву частину його обличчя, нижче ока. Коли ОСОБА_2 наносив йому удари, він мав у руці кастет.
Дані обставини підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Про виникнення конфлікту із потерпілим в суді першої інстанції підтвердив сам засуджений та свідок ОСОБА_3
Об’єктивно спричинення тілесних ушкоджень потерпілому підтверджується:
- даними висновку експерта №33 від 14.03.2011 року згідно з яким у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного перелому лівої виличкової кістки, який міг виникнути від дії удару тупим твердим предметом, яким міг бути кулак руки сторонньої особи, йому подібний предмет і відноситься до категорії середньої степені тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я (а.с.49);
- даними висновку експерта №44 від 04.05.2011 року, згідно з яким у потерпілого з урахуванням даних медичної документації, рентгенівських знімків, даних, отриманих у ході відтворення з потерпілим обстановки і обставин події, тілесне ушкодження у вигляді травматичного перелому лівої виличкової кістки, виявлене у ОСОБА_1, могло виникнути від дії удару тупим твердим предметом, яким міг бути кулак руки сторонньої особи, йому подібний предмет, можливо в строк та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи та на які вказав потерпілий ОСОБА_1 під час відтворення обстановки та обставин події, а саме при ударах ОСОБА_2, та відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.79).
Разом з тим, 28 липня 2011 року набрав чинності Закон України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року, відповідно до п.”в” ст.1, ст.6 якого підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, і кримінальні справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили.
Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості до набрання чинності Законом України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року, має на утриманні дітей неповнолітнього віку, відносно яких не позбавлений батьківських прав –доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, подав письмову заяву про свою згоду на застосування щодо нього амністії, а вирок місцевого суду не набрав законної сили, то ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності відповідно до вищевказаного Закону.
З огляду на викладене, вирок місцевого суду слід скасувати в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_2 підпадає під дію Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року та подав заяву про застосування до нього амністії, апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, п.”в” ст.1, ст.6 Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Красилівського районного суду від 01 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч.1 ст.122 КК України скасувати, а справу провадженням закрити, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п.”в” ст.1, ст.6 Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк