Справа № 22ц-499/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Фанди В.П.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-499 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду від 09 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що з вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який у 1995 році розірвано та у 1997 році вона отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. 05.08.1999 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1. Після придбання квартири вони з відповідачем помирилися і вона погодилася на те, щоб він проживав у належній їй квартирі, де останній і був зареєстрований. Проте ОСОБА_3 поводить себе агресивно, зловживає спиртними напоями, робить співжиття у квартирі неможливим. Тому вважає, що неправомірні дії відповідача є підставою для його виселення без надання іншого жилого приміщення відповідно до ст. ст. 116, 117 ЖК України.
Ухвалою Нетішинського міського суді від 13 липня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача залучено ОСОБА_5
Рішенням Нетішинського міського суду від 09 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Вважає, що суд не врахував докази на підтвердження того, що відповідач систематично порушує правила співжиття, до нього неодноразово застосовували заходи громадського впливу, він зловживає спиртними напоями та створює неможливі умови для спільного проживання в одній квартирі.
Рішенням колегії суддів апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Нетішинського міського суду від 09
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Ходоровський Б.В. Справа № 22ц-499
Доповідач –Ніколова Б.Ю. Категорія № 41,42
листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.06.2011 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в позові, суд встановив та правильно виходив з того, що позивачка, звертаючись в суд з даним позовом, не навела достовірних доказів в підтвердження своїх вимог, а її посилання на постанови дільничного інспектора міліції Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 14.10.2009 р. та від 27.06.2009 р., постанови Нетішинського міського суду від 29.12.2009 р. та 04.02.2010 р. не є достовірним доказом в підтвердження обставин щодо наявності підстав для виселення відповідача відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, оскільки для застосування норми цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичного порушення правил співжиття, а також вживання заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Враховуючи, що наявність таких підстав позивачкою не була доведена, суд підставно не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про неправомірність поведінки відповідача по відношенню до позивачки.
Також суд обґрунтовано дійшов висновку, що самі по собі неприязні відносини, що виникли між сторонами не можуть бути підставою для виселення відповідача.
Висновки суду ґрунтуються на законі, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Однак, за змістом ч.1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ст. 74 СК України жінка та чоловік можуть створити сім’ю, не укладаючи шлюб.
Судом встановлено, що відповідач є колишнім чоловіком позивачки та вселився до спірної квартири у встановленому законом порядку, за згодою позивачки, і відповідно, набув прав і обов’язків, передбачених ст. 156 ЖК України.
Підстави виселення членів сім’ї (колишніх членів сім’ї) власника будинку передбачені ст. 157 ЖК України та частиною першою ст. 116 ЖК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, звертаючись в суд з даним позовом, не заперечувала, що вони з відповідачем після розірвання шлюбу помирились, продовжуючи спільне життя та ведення спільного господарства, і останній вселився у спірну квартиру за її згодою та був зареєстрований у даній квартирі.
Рішення суду узгоджується з наведеними нормами матеріального права.
Вирішуючи даний спір, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, обґрунтовано прийняв до уваги наведені вище обставини, зокрема те, що відповідач постійно проживав з позивачкою як власником даної квартири і вів з нею спільне господарство, а тому припинення сімейних відносин з позивачкою не позбавляє його права користування займаним приміщенням, тобто суд прийняв до уваги, що хоча відповідач на час звернення позивачки до суду і був її колишнім чоловіком, проте на протязі тривалого часу проживав у спірній квартирі як член сім’ї позивачки, у зв’язку з чим позбавлення його житла можливе лише на підставі вимог ст. 157 ЖК України. Оскільки систематичність порушення відповідачем правил співжиття згідно до ст. 116 ЖК України позивачкою не доведена, суд підставно відмовив в позові.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нетішинського міського суду від 09 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова