Справа № 22-ц/2690/1071/12
Головуючий у I інстанції: Шевчук А.В.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Закрите акціонерне товариство Страхова компанія "Галактика", Страхова компанія "Інго-Україна", ОСОБА_5, Моторне (транспортне) страхове бюро України
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної у результаті ДТП,
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачки 51 321,62грн. матеріальної шкоди, 20 000грн. моральної шкоди та судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 18 лютого 2009р. з вини відповідачки на вул. Богатирській у м. Києві трапилася ДТП, у результаті якої був пошкоджений належний їй автомобіль "Сузукі-Свіфт", держномер НОМЕР_1, відновлювальний ремонт якого становить 51 312,62грн. Також позивачка зазначала, що неправомірними діями відповідачки, яка заперечує свою винність у вчиненні ДТП, не бажає виплачувати завдану шкоду, їй завдана значна моральна шкода.
У подальшому позивачка збільшила позовні вимоги і просила стягнути з відповідачки витрати, понесені нею при технічному огляді автомобіля, оплати автотехнічної експертизи у сумі 3744,22грн.
Рішенням суду від 13 жовтня 2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивачки 2000грн. у відшкодування моральної шкоди та 8грн. 50коп. у рахунок оплати витрат ІТЗ.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині встановлення юридичного факту винності відповідачки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 18 лютого 2009р. по вул. Богатирській у м. Києві.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, так як вина відповідачки у вчиненні ДТП не була встановлена під час розгляду адміністративної справи у відношенні позивачки, відповідачка не була притягнена до адміністративної відповідальності, тому не є винною у ДТП, а суд першої інстанції не мав правових підстав для встановлення вини відповідачки у ДТП при розгляді даної цивільної справи.
Позивачка також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про стягнення з відповідачки 54 940грн. матеріальної шкоди та 20000грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, так як суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи, і
- 2 -
суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідачки у вчиненні ДТП, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивачки, та заподіяння позивачці матеріальної та моральної шкоди, однак порушення позивачкою порядку звернення за відшкодуванням завданої матеріальної шкоди.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду відповідають наявним матеріалам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права.
Судом встановлено, що 18 лютого 2009р. на вул. Богатирській у м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Мітсубіші Ланцер", державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідачки та "Сузукі-Свіфт", державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивачки.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2009р. закрито провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (с.с.142-143 т.1).
Відповідачка ОСОБА_3, яка приймала участь по зазначеній адміністративній справі як потерпіла, вказану постанову суду не оскаржила.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що учасниками ДТП були тільки позивачка та відповідачка. Судом встановлено, що позивачка діяла відповідно до Правил дорожнього руху, тому її вини у ДТП не встановлено.
При цьому, з висновку судової автотехнічної експертизи від 28 серпня 2009р., яка була проведена в рамках адміністративної справи, вбачається, що у розпорядженні водія ОСОБА_3 була значна кількість часу та відстані на своєчасне реагування на зміну дорожньої обстановки і відповідно була технічна можливість своїми діями уникнути наїзду на попутний автомобіль під керуванням позивачки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ДТП сталася з вини відповідачки.
Посилання представника відповідачки на те, що вина відповідачки не була встановлена при розгляді адміністративного матеріалу, тому суд не мав законних підстав встановлювати вину відповідачки у ДТП, колегія суддів вважає безпідставним.
На місці ДТП співробітниками ВДАІ був складений адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України ОСОБА_2, тому судом розглядався саме цей протокол та встановлювалося чи винна ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
При цьому, співробітниками ВДАІ не було складено адміністративного протоколу відносно ОСОБА_3, а суд не має повноважень на складення такого протоколу та на вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи, стосовно якої не складено протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Мета розгляду протоколу про вчинення адміністративного проступку - це встановлення вини особи у вчиненні адміністративного проступку та притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку. Однак, сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності.
При розгляді цивільної справи, суд на підставі ст. 61 ЦПК України може звільнити сторону від доказування обставин, які були встановлені при розгляді адміністративної справи, а при відсутності таких обставин, сторона повинна довести, що відповідач повинен нести цивільну відповідальність за спричинення шкоди.
При розгляді даної справи позивачкою було доведено, що саме з вини відповідачки трапилася ДТП, у результаті якої був пошкоджений її автомобіль, тому відповідно до положень ст. 1187 ЦК України вона повинна нести відповідальність за спричинення позивачці матеріальної та моральної шкоди.
- 3 -
Позивачкою у підтвердження вартості завданої матеріальної шкоди надана копія звіту про оцінку автомобіля "Сузукі-Свіфт" від 12 березня 2009р., відповідно до якого матеріальний збиток складає 52 254,50грн. (с.с.195-197 т.1), рахунок фактура від 18 лютого 2010р. на 51 321,62грн. (с.с.13-15 т.1) та квитанції про оплату за ремонт автомобіля на 14 430грн. (с.с.242 т.1) та квитанція на 13 279,66грн. (с.с.242 т.1).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачкою не надано належних доказів у підтвердження того, що квитанцією від 15 вересня 2009р. (с.с.242 т.1) проведено оплату запчастин для ремонту автомобіля.
Посилання позивачки на те, що вказаною квитанцією оплачені запчастини, які видані на підставі видаткових накладних від 14 жовтня 2009р. та 7 грудня 2009р. (с.с.243-244 т.1), колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у квитанції від 15 вересня 2009р. зазначено, що призначенням платежу є сплата за товар згідно видаткової накладної від 15 вересня 2009р., яка суду позивачкою надана не була. Крім того, загальна вартість запчастин по видатковим накладним за 14 жовтня 2009р. та 7 грудня 2009р. не становить суму, яка була сплачена позивачкою по квитанції 15 вересня 2009р.
Також судом встановлено, що цивільна відповідальність власника автомобіля "Мітсубіші Ланцер", яким керувала відповідачка, на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховій компанії "Інго-Україна", що позивачці було відомо на момент пред'явлення позову, і відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачка має право на отримання страхового відшкодування у рамках страхового полісу, а у подальшому відповідно до положень ст. 1194 ЦК України на отримання від відповідачки різниці суми, яка не буде відшкодована страховою компанією.
Статтею 3 вищевказаного Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'я та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Таким чином Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальників - заподіювача шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка відповідно до полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами має право на відшкодування її відповідальності перед позивачкою страховою компанією, а позивачка має право на отримання від відповідачки різниці суми, яку не буде відшкодовано відповідно до полісу.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення в цій частині відповідає наявним в матеріалах справи доказам і суд правомірно виходив із засад розумності.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційні скарги ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді