копія
Справа 11-137/2012, Головуючий в 1-й інстанції Борсук О.В.
Категорія: ст.286 ч.1 КК України Доповідач Вітюк В.Ж.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.02.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Вітюка В.Ж.
суддів Матущака М.С., Козачка С.В.
з участю прокурора Боднара Р.Г.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Чемеровецького районного суду від 20 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого водієм в приватного підприємця ОСОБА_3, раніше не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і періодично з’являтись до них для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній –підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора Чемеровецького району в інтересах Чемеровецької центральної районної лікарні задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чемеровецької центральної районної лікарні 610,84 грн. за лікування ОСОБА_4
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3800 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. витрат на правову допомогу та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області судові витрати в сумі 337,68 грн.
Арешт на транспортний засіб Фольцваген Пасат, держномер НОМЕР_1, який був накладений відповідно до постанови від 09.12.2010 року скасовано.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду, засуджений ОСОБА_2 3 листопада 2010 року біля 11 год. 30 хв. в смт.Чемерівці на вул.Густинське шосе напроти Чемеровецької автостанції, керуючи автомобілем марки „Фольцваген Пасат”, держномер НОМЕР_1, рухаючись з проїзної частини вулиці на місце стоянки заднім ходом, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п.2.3 б; п.10.9 Правил дорожнього руху України, допустивши наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого та впала на землю та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого стегна зі зміщенням, що по ступеню тяжкості відноситься до середніх тілесних ушкоджень, які призвели до тривалого розладу здоров’я більше 21 доби.
В своїй апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати засудженого ОСОБА_2 винним за ст.286 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, що потягло м’якість призначеного покарання.
Вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню із-за неправильного застосування кримінального закону.
Посилається, що місцевий суд при прийнятті рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину. Зазначає, що згідно з висновком судово-медичного експерта №1063 від 06.12.2010 року, тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_4, по ступеню тяжкості відносяться до середніх тілесних ушкоджень, які призвели до тривалого розладу здоров’я більше 21 доби. Згідно з висновком експерта від 07.09.2011 року, у вказаній дорожній обстановці технічна можливість водія автомобіля „Фольксваген-Пассат”, засудженого ОСОБА_2 запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 залежала від виконання вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України, дії якого з технічної точки зору не відповідали вимогам вказаних правил.
Також звертає увагу суду, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, що ОСОБА_2 вину у скоєні злочину не визнав, збитки завданні злочином потерпілій не відшкодував та не вживав жодних заходів на примирення із потерпілою.
В апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду та застосувати до нього Закон України „Про амністію у 2011 році” від 08.07.2011 року. На підставі п.”в” ст.1 даного Закону, звільнити його від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік, а також зменшити суми, що підлягають стягненню, саме матеріальної, моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілої та витрат на правову допомогу.
Посилається на неправильне застосування кримінального закону, на те, що суд першої інстанції повинен був крім норм матеріального права, керуватись і Законом України „Про амністію у 2011 році”, оскільки відповідно до ст.8 зазначеного Закону мав право на таку ініціативу.
Вказує, що на його утриманні є малолітня дитина, тому згідно Закону України „Про амністію у 2011 році” він повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності.
Вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася є взаємна вина, тобто його вина і вина потерпілої ОСОБА_4
Стоянка для автомобілів, де сталося ДТП, не відмежована від проїзної частини, пішохідний прохід знаходиться за автомобільною стоянкою, під час руху потерпіла ОСОБА_4 не оберталася, тому не бачила, що відбувається позаду неї.
Звертає увагу суду на те, що з моменту автопригоди пройшло майже дві неділі, коли син потерпілої ОСОБА_5 звернувся із заявою до правоохоронних органів. Відповідно до ст.190 КПК України огляд місця події є невідкладною і першочерговою слідчою дією, оскільки несвоєчасне його проведення тягне можливу втрату важливих доказів.
Зазначає, що ним було порушено вимоги п.2.3.б та п.10.9 ПДР, а потерпіла в свою чергу порушила вимоги п.п.4.1, 4.10, 4.14 ПДР.
Посилається, на те, що: працює водієм, тому цей вид діяльності є єдиними джерелом його існування; має на утриманні неповнолітню дитину –інваліда; позитивно характеризується за місцем свого проживання; до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; активно сприяв слідству; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено; розмір його доходів носить непостійний характер; фіксованого заробітку він не має, в зв’язку із чим не в змозі відшкодувати завдані злочином збитки.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та засудженого на підтримку поданих апеляцій, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задоволенню не підлягає, а апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, в силу наступних підстав.
Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, при наведених у вироку обставинах ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, потерпіла ОСОБА_4 в своїх показаннях вказувала, що 03 листопада 2010 року біля 11 години, перебуваючи на території ринку в смт.Чемерівці, була збита автомобілем, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта №1063 від 06.12.2010 року відносяться до тілесних ушкоджень, середнього ступеню тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров’я більше 21 доби.
Дані обставини підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
28 липня 2011 року набрав чинності Закон України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року, відповідно до п.”в” ст.1, ст.6 якого підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, і кримінальні справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили.
Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості до набрання чинності Законом України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року та Закону України „Про застосування амністії в Україні” від 02.06.2011 року і на цей момент у нього на утриманні є дитина неповнолітнього віку –донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є інвалідом дитинства та подав письмову заяву про свою згоду на застосування щодо нього амністії, а вирок місцевого суду не набрав законної сили, то ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності відповідно до вищевказаного Закону.
З огляду на викладене, вирок місцевого суду слід скасувати в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, а рішення щодо речових доказів –залишити без зміни.
Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_2 підпадає під дію Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року та подав заяву про застосування до нього амністії, апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, п.”в” ст.1, ст.6 Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Чемеровецького районного суду від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч.1 ст.286 КК України скасувати, а справу закрити, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п.”в” ст.1, ст.6 Закону України „Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року.
Рішення місцевого суду щодо речових доказів по справі –залишити без зміни.
Роз’яснити, що питання цивільного позову може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк