АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ – 03680, вул.Солом’янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/2015/2012 Головуючий 1 інстанції – Волкова С.Я.
Доповідач – Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарях: Халпахчієвій Є.В., Трончук М.Ю., Пазюк Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: приватне акціонерне товариство «Промислова компанія «Укрцемент» про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів, –
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів від 15.12.2009 року укладеного між відповідачами, про зобов’язання сторони повернути все, що було отримано ними за недійсною угодою. Посилається на те, що під час шлюбу чоловік набув цінні папери ЗАТ «Райагробуд», яке було перейменовано на ПрАТ «ПК «Укрцемент», а в подальшому без її згоди відчужив їх ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: ПрАТ «Промислова компанія «Укрцемент» про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2011 року з мотивів його незаконності та необґрунтованості; визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК від 15.12.2009 року укладений між ВАТ «Український Професійний банк», який діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2; зобов’язати сторони повернути одна одній все, що було отримано ними за недійсним договором купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК від 15.12.2009 року та зобов’язати відповідачів відшкодувати судові витрати по справі.
Посилається на те, що спірні акції набувались ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 та за спільні кошти їх сім’ї, а тому є спільним майном подружжя. Письмовою згоди на укладання своїм чоловіком ОСОБА_2 на надавала, а відтак оспорюваний договір суперечить закону, оскільки він укладений з порушенням імперативних приписів ст.ст.60, 63 65 СК України та оспорюваний договір був укладений на не вигідних умовах, що виключає отримання ОСОБА_2 на момент вчинення договору згоди ОСОБА_1 на продаж акцій.
Крім того апелянт посилається на те, що оскаржуваний договір виходить за межі дрібного побутового договору та стосується цінного майна, тому письмова згода ОСОБА_1 на його укладання була обов’язковою, такої згоди, ні усної, ні письмової вона не давала.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність осіб, що не з’явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явились, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.11.1976 року.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2009 року між ОСОБА_2 (продавець), з одного боку та ОСОБА_4 (покупець), з іншого боку, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК загальною кількістю 574710 шт., на загальну суму 50000 грн.; інтереси покупця на підставі доручення № 31/09-БД від 15.12.2009 року представляв ВАТ «Український професійний банк».
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що права акціонера є неподільними, вони в повному обсязі належать лише тому з подружжя, який є власником цінного паперу. Другого з подружжя не можна вважати власником акцій і відповідно, акціонером та володільцем комплексу особистих і майнових корпоративних прав, та враховуючи обставину, що правова природа акцій тісно пов’язана з особистістю фізичної особи і невіддільна від неї, у ОСОБА_2 був відсутній обов’язок узгоджувати свою поведінку щодо розпорядження акціями з другим із подружжя.
Позивачкою не доведено, що цінні папери були придбані за спільні з ОСОБА_2 кошти.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошві суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином колегія суддів вважає, що спірні акції є спільним сумісним майном подружжя, оскільки набуті подружжям ОСОБА_2 в шлюбі.
Згідно ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Стаття 31 ЦК України визначає, що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
Згідно ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція є іменним цінним папером.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК від 15.12.2009 року не є дрібним побутовим, так як за характером і сумою не направлений на задоволення побутових потреб осіб, що його уклали, а тому згода позивачки на укладення такого договору є обов’язковою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при укладенні ОСОБА_2 договору купівлі-продажу акцій необхідно була письмова згода другого з подружжя, тому договір купівлі-продажу був вчинений з порушенням вимог ч.3 ст.65 СК України, ч.1 ст.203 ЦК України і відповідно до п.1 ст.215 ЦК України є недійсним.
Статтею 216 ЦК України визначено, що разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тому колегія судів вважає, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання спірного договору купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК.
Згідно ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з кожного з відповідачів на користь позивачки по 250 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК від 15.12.2009 року простих іменних акцій приватного акціонерного товариство «Промислова компанія «Укрцемент» в кількості 574710 штук укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 прості іменні акції приватного акціонерного товариство «Промислова компанія «Укрцемент» в кількості 574710 штук придбані за договором купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК від 15.12.2009 року.
Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_4 50000 грн. отриманих за продаж простих іменних акцій приватного акціонерного товариство «Промислова компанія «Укрцемент» в кількості 574710 штук за договором купівлі-продажу цінних паперів № 318/09-БК від 15.12.2009 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 250 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 250 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: