копія
Справа №11-170, 2012 року Головуючий в 1-й інстанції Карплюк О.І.
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Курдзіля В.Й., Суслова М.І.,
з участю прокурора Боднара Р.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кременчуки Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, який не працює, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній –підписку про невиїзд.
Речові докази вирішено:
- транспортний засіб марки «AUDI-100», державний номерний знак НОМЕР_1, - залишено ОСОБА_3;
- мотоцикл марки МТ-10 без державного номерного знака та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки МК №110593 - повернути ОСОБА_1;
Стягнуто з ОСОБА_1 450 грн. 24 коп. судових витрат (одержувач платежу НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області «за дослідження 12»).
За вироком суду: „ОСОБА_1 16 вересня 2010 року близько 22 години 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи мотоциклом марки МТ-10 без реєстраційного державного номерного знака, без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, без реєстраційного документа на транспортний засіб, рухаючись в крайній лівій смузі свого напрямку руху по вул. П.Мирного зі сторони вул. М.Рибалка в напрямку вул. Озерної в м. Хмельницькому, не врахувавши дорожньої обстановки та не обравши безпечної швидкості, виїхав на зустрічну смугу руху з метою уникнення зіткнення із невстановленим слідством транспортним засобом марки «DAEWOO», який виконував маневр лівого повороту з вул. М.Залізняка, рухаючись зі сторони вул. Лісогринівецької на вул. П.Мирного для подальшого руху в сторону вул. Озерної, де на перехресті вул. П.Мирного - М.Залізняка допустив зіткнення з транспортним засобом марки «AUDI-100», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого пасажир мотоцикла марки МТ-10 ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер 28 вересня 2010 року.
В діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог п. п. 1.5. (ч. 1), 2.1.«а», 2.1.«б», 2.9.«а», 2.9.«в», 10.1., 11.1., 11.4., 12.2., 12.3. „Правил дорожнього руху України”, згідно яких: п. 1.5. (ч. 1) Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п.п.2.1.«а», 2.1.«б»Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб;
п.п.2.9.«а», 2.9.«в»Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака;
п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п.11.1. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;
п.11.4. На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги;
п.12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди”.
В апеляції засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок в цій частині змінити, призначивши йому менш суворе покарання і застосувати положення ст.75 КК України. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що він під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи свою вину у вчинені злочину визнав, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, відшкодував завдані збитки, а також не взяв до уваги позицію потерпілої, якій він постійно сплачує кошти на утримання двох її дітей. Вважає, що судом не в повній мірі враховано його особу, зокрема, що він позитивно характеризується, має місце проживання, є інвалідом ІІІ групи, що, на його думку, унеможливлює призначення йому реального покарання з ізоляцією від суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.ст.367, 370 КПК України підставами для скасування вироку є істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Відповідно ж до ст.370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок (ч.1). Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо: порушено право на захист (п.3 ч.2).
Статтею 323 КПК України встановлено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим (ч.1); суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні (ч.2); суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.3).
За змістом цих норм закону вирок має ґрунтуватися на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні лише в порядку, встановленому законом, зокрема й визначеному у ст.299 КПК України.
Відповідно до частини третьої вказаної статті суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснити, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Однак суд таких вимог закону при розгляді справи не дотримався.
Як видно з протоколу судового засідання, суд прийняв рішення обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом потерпілої і підсудного та оголошенням матеріалів, що характеризують підсудного. При цьому суд не з’ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також не роз’яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
На думку колегії суддів, зазначені у протоколі судового засідання показання ОСОБА_1 щодо пред’явленого йому обвинувачення, дають підстави для обґрунтованих сумнівів, що згода підсудного на вказане обмеження обсягу дослідження доказів була істинною та добровільною.
Крім того, у мотивувальній частині вироку при викладені обвинувачення, визнаного доведеним, суд зазначив, що в діях ОСОБА_1 „вбачаються” порушення вимог Правил дорожнього руху, що по суті є припущенням, а не конкретно встановленим фактом.
Порушенням вимог ч.3 ст.299 КПК України та вживанням неконкретних формулювань у вироку ОСОБА_1 фактично був позбавлений можливості ефективно захищатися від пред’явленого йому та визнаного судом доведеним обвинувачення, у тому числі в наступних стадіях судового процесу.
Отже судом при розгляді справи були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, що, відповідно до ч.2 ст.365; ч.1, п.3 ч.2 ст.370 та ч.2 ст.374 КПК України, є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, який слід провести у суворій відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, зокрема й з дослідженням усіх доказів обвинувачення щодо фактичних обставин справи.
Оскільки вирок скасовується з вказаних підстав, доводи апелянта щодо відповідності призначеного покарання його особі та тяжкості злочину не обговорюються, але їх обґрунтованість підлягає перевірці під час нового судового розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко