АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ – 03680, вул. Солом’янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/1925/2012 Головуючий 1 інстанції – Козлова Р.Ю.
Доповідач – Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Трончук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» - Москаленко Олени Сергіївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, –
в с т а н о в и л а:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2011 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 16.04.2009 року до кредитного договору № 18-05-И/03, укладеного 18.07.2005 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», праввнонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2
Стягнуто з ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 45,50 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» - Москаленко О.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2011 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване та таке, що постановлено з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Так судом неповно досліджено всі матеріали справи та подані докази.
Крім того, апелянт зазначає, що укладаючи додаткову угоду та кредитний договір сторони дійшли взаємної згоди щодо встановлення своїх прав та обов’язків, позивачам були відомі всі істотні умови кредитного договору, останні жодного разу не звернулись до відповідача за роз’ясненням положень договору та додаткової угоди, тим самим погоджуючись з усіма умовами та змінами до договору. Також рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором, яка включає основну суму боргу, відсотки за користування кредитними коштами, заборгованість по щомісячній комісії за користування кредитними коштами, пеню за несвоєчасне погашення по кредиту
Представник позивачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явились, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 8200 доларів США, а ОСОБА_2 у свою чергу зобов’язався здійснювати погашення кредиту згідно встановленого графіку зі сплатою визначених умовами договору відсотків річних. Крім того, відповідно до п.4.7 договору позичальник зобов’язується щомісячно сплачувати на користь кредитора комісійну винагороду в сумі 797,57 грн.
18.07.2005 року з метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором, в тому числі і в частині комісійної винагороди, між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав у заставу банку належну йому квартиру АДРЕСА_1.
16.04.2009 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно умов якої сторони збільшили розмір щомісячної комісійної винагороди банку до 837,57 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що обов’язок ОСОБА_2 сплачувати на користь банку щомісячну комісійну винагороду є основним зобов’язанням, а відповідно до ст.19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням може бути здійсненне після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, у зв’язку з цим оспорюваний правочин суперечить вищенаведеному правилу, а тому додаткова угода є недійсною.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях, при цьому не встановлено обмеження щодо операцій по яким встановлювати процентні ставки, а по яким комісійну винагороду.
Комісії поділяються на разові та щомісячні, разові комісії втримуються касовим методом за розрахунково-касове обслуговування та не підлягають поверненню, розмір та строк сплати щомісячної комісії визначаються п.4 кредитного договору.
Додаткова угода є невід’ємною частиною кредитного договору № 18-05-И/03 від 18.07.2005 року і діє з моменту підписання її сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір № 18-05-И/03 від 18.07.2005 року укладений між позивачем ОСОБА_2 і ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
Як вбачається з п.2 Іпотечного договору від 18.07.2005 року, зазначена квартира передається в іпотеку, як забезпечення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 18-05-И/03 від 18.07.2005 року (надалі основне зобов’язання) на суму 8200 доларів США, процентів за користування кредитними ресурсами, а також комісійної винагороди за основним зобов’язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов’язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов’язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами основного зобов’язання, процентної ставки за користування кредитними ресурсами, іпотекодавець зобов’язується невідкладно укласти з іпотекодержатилем відповідний додатковий договір про внесення до цього договору.
Як вбачається з вищезазначеного договору в іпотечному договорі не зазначений розмір комісійної винагороди та комісійна винагорода не входить до основного зобов’язання.
Крім того вищевказаним договором не передбачено, що зміна розміру комісійної винагороди потребує укладення з іпотекодержатилем відповідного додаткового договору про внесення змін до іпотечного договору.
Таким чином колегія суддів вважає, що оскільки комісійна винагорода не входить до складу основного зобов’язання тому при укладенні додаткової угоди сторонами не були порушені вимоги ст.19 Закону України «Про іпотеку», а тому правових підстав для визнання правочину недійсним згідно з ч.1 ст.203, ст. 215 ЦПК України немає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» - Москаленко Олени Сергіївни задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року скасувати та ухвалити новее наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: