АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №33/2690/39/2012 Постанова винесена суддею Горкавою В.Ю.
Категорія: ст. 124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
25 січня 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Горб І.М., з участю учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2010 року про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2010 року провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За постановою судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.07.2010 року та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.07.2011 року, 03 липня 2010 року о 18 годині 35 хвилин на перехресті вулиць Шовковична - Інститутська в м. Києві ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Порше», державний номерний знак НОМЕР_1, при ввімкненому сигналі світлофора, який дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Хамер», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, чим порушив п. 16.5 ПДР України, в результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки його вина у порушенні Правил дорожнього руху не доведена.
На вказану постанову суду інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та, визнавши ОСОБА_4 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, закрити провадження у справі, у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності .
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм законодавства, оскільки суд не в повній мірі з’ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та прийняв рішення у справі посилаючись лише на пояснення ОСОБА_4, при цьому не заслухавши пояснення осіб, які були свідками та учасниками пригоди, і не надавши оцінку ситуації в цілому, зважаючи на те, що й за висновком спеціаліста від 30.11.2011 р. №161ат фактично внаслідок недотримання правил дорожнього руху ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали подану апеляцію, пояснення ОСОБА_4, який заперечував проти поданої апеляції, зазначаючи, що правил дорожнього руху він не порушував та не винен у дорожньо-транспортній пригоді, свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляції, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин зазначених у постанові суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які були досліджені, як в судовому засіданні, так і при апеляційному розгляді справи.
Так, відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким 03 липня 2010 року о 18 годині 35 хвилин на перехресті вулиць Шовковична - Інститутська в м. Києві ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Порше», державний номерний знак НОМЕР_1, при ввімкненому сигналі світлофора, який дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю «Хаммер», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що завершував рух через перехрестя, в результаті чого здійснив зіткнення з цим автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 16.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.1 ).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 зі складеним відносно нього протоколом не погодився. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він рухався на автомобілі «Порше» по вул. Шовковичній і на перехресті з вул. Інститутської зупинився на червоний колір світлофора. В подальшому розпочав рух на зелений колір світлофора та на перехресті відчув удар в праву сторону автомобіля.
Аналогічні пояснення ОСОБА_4 надав і в суді апеляційної інстанції.
Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місця зіткнення транспортних засобів (два місця зіткнення, зазначені зі слів водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3Ю.), положення транспортних засобів після зіткнення, а також пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося на смузі руху автомобіля «Хамер», а місце зіткнення відносно напрямку руху автомобіля «Хамер» знаходиться в безпосередній близькості від початку перехрестя по напрямку руху цього автомобіля, що, зважаючи і на характер та локалізацію пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди, не може свідчити про те, що автомобіль «Хамер» в момент ДТП завершував проїзд перехрестя (а.с. 5).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2010 року ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням на нього штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян по цим же обставинам цієї ж дорожньо-транспортної пригоди, за якою встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, який виїхав на перехрестя в момент переключення світлофорного об’єкта з дозволяючого на забороняючий сигнал при цьому не надав дороги автомобілю «Порше», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який закінчував проїзд перехрестя (а.с. 19).
Згідно п. 16.5 Правил дорожнього руху України, у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.
Зважаючи на обставини, встановлені в постанові Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2010 року, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо напрямків руху водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вважаю, що ОСОБА_4 не допускав порушення п.16.5 ПДР України, та відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
А тому, надавши належну оцінку встановленим по справі обставинам та наявним у справі доказам, суд дійшов до вірного висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 порушень Правил дорожнього руху, які призвели до виникнення ДТП, і відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження в справі.
Надані в суді апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 жодним чином не спростовують в исновки, які викладені в постанові суду першої інстанції, а тому доводи ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи щодо ОСОБА_4 не викликав його та свідка ОСОБА_6 і не допитав щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо в судовому засіданні, чим допустив неповноту, не заслуговують на увагу суду, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 містяться письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_6, дані ними безпосередньо після ДТП, які повністю відповідають поясненням, даним під час апеляційного розгляду, і були предметом дослідження суду під час розгляду справи щодо ОСОБА_4
Розглядаючи матеріали адміністративної справи, суд дослідив належним чином зібрані докази, а також з’ясував всі обставини по справі, тобто дотримався вимог ст.ст.251, 280 КУпАП.
За таких обставин постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування – відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2010 року, якою провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 – без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Горб І.М.