АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/2690/1226/2012 головуючий у 1-й інстанції: Колесник О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Поліщук О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між нею та відповідачами 13 травня 2008 року, 9 липня 2008 року та 26 березня 2009 року укладені договори позики на загальну суму 50000 євро.
Оскільки відповідачі взятих на себе зобов’язань за договорами позики не виконали, позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму позики за договорами позики в розмірі 50000 євро, що за курсом НБУ становить 538000 грн., проценти за користування позикою в розмірі 12000 євро, що за курсом НБУ становить 129120 грн., та пеню за кожен день повернення позики за період з 15 травня 2009 року по 15 травня 2010 року в розмірі 10800 євро, що за курсом НБУ становить 116208 грн., а всього: 783328 грн.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 783328 грн. за договором позики, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2011 року заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення суми боргу в розмірі 49750 євро з ОСОБА_2, а в задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити.
Апелянти та їх представники у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представники ОСОБА_1 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 13 травня 2008 року ОСОБА_1 за договором позики передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000 євро, які остання зобов’язалась повернути через чотири місяці в сумі 30000 євро.
09 липня 2008 року ОСОБА_1 за договором позики передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 євро, які остання зобов’язалась повернути до 1 вересня 2008 року під 12-15% річних.
На підтвердження отримання вказаних сум грошових коштів ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 відповідні розписки.
Судом також установлено, що 26 березня 2009 року за договором позики ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15000 євро під 10% річних, які останній зобов’язався повернути через 30 календарних днів.
У встановлений договорами позики строк ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_3 грошові кошти не повернули.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачі взятих на себе зобов’язань за договорами позики не виконали, на них слід покласти обов’язок повернути суму позики, сплатити проценти за користування позикою та сплатити неустойку за неналежне виконання грошових зобов’язань у солідарному порядку.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 – 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
Як убачається з тексту зазначених вище договорів позики, боржником за договорами позики від 13 травня 2008 року та 9 липня 2008 року є ОСОБА_2, а боржником за договором позики від 26 березня 2009 року є ОСОБА_3
За таких обставин на ОСОБА_3 не можна покладати обов’язок по поверненню суми боргу та сплати процентів за користування позикою за договорами позики від 13 травня 2008 року та 9 липня 2008 року, оскільки він не є боржником за цими договорами позики.
У свою чергу, ОСОБА_2 не є боржником за договором позики від 26 березня 2009 року, а тому на неї не можна покладати обов’язок по поверненню суми боргу, сплати процентів за користування позикою та неустойки за цим договором позики.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного спору, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Установлено, що заборгованість за договором позики від 13 травня 2008 року становить 30000 євро, що за курсом НБУ станом на 1 лютого 2012 року (час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) становить 314100 грн.; заборгованість за договором позики від 9 липня 2008 року становить 11500 євро (10000 євро сума боргу та 1500 євро проценти за користування позикою), що за курсом НБУ станом на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції становить 120405 грн.
Наявність зазначеної суми заборгованості не заперечувала в суді апеляційної інстанції і сама ОСОБА_2
Оскільки у встановлений договорами позики строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернула, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з неї на користь позивачки заборгованості за договорами позики від 13 травня 2008 року та 9 липня 2008 року в розмірі 41500 євро, що за курсом НБУ станом на 1 лютого 2012 року становить 434505 грн.
Також установлено, що заборгованість за договором позики від 26 березня 2009 року складається із сума позики - 15000 євро, процентів за користування позикою в розмірі 1500 євро та пені в розмірі 10800 євро, а всього: 27300 євро, що за курсом НБУ станом на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції становить 285831 грн.
Установивши, що ОСОБА_3 отримав у власність від ОСОБА_1 15000 євро і своєчасно не повернув суму позики та проценти за користування позикою, пунктом 6.2 договору позики передбачена сплата пені в розмірі 0,2% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики, колегія суддів дійшла висновку про необхідність покладення на ОСОБА_3 обов’язку сплатити позивачці 15000 євро в рахунок суми за договором позики від 26 березня 2009 року, 1500 євро процентів за користування позикою та 10800 євро пені за кожен день повернення позики за період з 15 травня 2009 року по 15 травня 2010 року, а всього: 27300 євро, що за курсом НБУ станом на 1 лютого 2012 року становить 285831 грн.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 насправді не одержував від позикодавця грошові кошти за договором позики є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Стаття 1051 ЦК України передбачає право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обов’язок довести зазначений факт покладений на позичальника.
Позивачем будь-яких доказів на підтвердження факту неодержанням ним від позикодавця суми позики, не подано.
Позов про визнання недійсним цього договору позики ним також не пред’являвся.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договорами позик у розмірі 434505 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики в розмірі 285831 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д. Поливач