АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/2690/2894/2012 головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Поліщук О.В.
розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за заявою заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ДП завод «Генератор» невиплаченої заробітної плати, за апеляційною скаргою заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року відмовлено у прийнятті заяви заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ДП завод «Генератор» невиплаченої заробітної плати.
У поданій апеляційній скарзі заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про видачу судового наказу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що із заяви та поданих до неї документів вбачається спір про право.
Апелянт в суд апеляційної інстанції не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що із заяви та поданих до неї документів вбачається спір про право, а саме: спір щодо заборгованості по заробітній платі та її розміру.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Перелік вимог, визначених частиною першої статті 96 ЦПК України, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
Статтею 100 ЦПК України передбачено виключні підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 цього Кодексу, та із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб’єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов’язок перед заявником (кредитором).
Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Як убачається із заяви та поданих документів, заступником прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. До заяви додано докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ДП завод «Генератор» та докази наявності заборгованості по виплаті заробітної плати станом на 23 березня 2011 року в розмірі 18649 грн.
Виходячи із характеру заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За таких обставин погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки підстави для постановлення нової ухвали відсутні, апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д. Поливач