АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа №22-ц/2690/1143/12 головуючий у 1-й інстанції: Волокітіна Н.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Іванченка М.М., Поливач Л.Д.
при секретарі: Оревіній О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД», ОСОБА_2, третя особа: відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те , що 18 жовтня 2009 року з вини водія автомобіля марки «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, який на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ЗАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» та виконував свої трудові обов’язки, сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої було пошкоджено її автомобіль марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Цивільна-правова відповідальність ЗАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта». Висновком автототоварознавчого дослідження встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу становить 43853 грн. 05 коп. Страховою компанією їй здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 35000 грн. Оскільки ліміт відповідальності страховика складає 35000 грн., а вартість матеріального збитку – 43853 грн. 05 коп., позивачка просила стягнути з ЗАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» на її користь 8853 грн. на відшкодування матеріальної шкоди як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Крім того, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна. На підставі вищенаведеного, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6365 грн. 54 коп., судовий збір в розмірі 63 грн. 66 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство (далі – АТ) «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що автотоварознавче дослідження, проведене ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» щодо визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля від 8 грудня 2012 року є лише внутрішнім документом ВАТ НАСК «Оранта» та не може бути належним та достатнім доказом, який би підтверджував розмір шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля позивача.
Представник АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
Аналіз змісту вказаних норм матеріального права дає підстави для таких висновків: відповідальність за шкоду несе винна особа й це, як правило, володілець транспортного засобу; володільцем транспортного засобу є особа, яка володіє ним на відповідній правовій основі; винною особою може бути особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, і в цьому випадку вона несе відповідальність на загальних підставах; якщо недбалість власника (володільця) транспортного засобу сприяла неправомірному заволодінню ним, відшкодування може бути покладено на винну особу та власника (володільця) у частці, яка визначається судом; за шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідає працедавець.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз’яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Судом установлено, що 18 жовтня 2009 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, та здійснюючи лівий поворот, не пропустила транспортний засіб, що рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3
В свою чергу ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД», не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Установлено, що в результаті порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України (недотримання безпечної дистанції) була пошкоджена задня частина автомобіля позивачки.
Також установлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД».
Вказані обставини сторонами не заперечувалися.
Оскільки матеріальну шкоду було завдано працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових обов’язків, то в силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України відповідальність за спричинену шкоду покладається на АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД».
Проте, між АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується страховим полісом № ВС/4295277, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 35000 грн.
Згідно автотоварознавчого дослідження № АА 02997НА-08.12/2 від 08 грудня 2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП складає 41365 грн. 54 коп.
ВАТ НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 35000 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі висновку автотоварознавчого дослідження № АА 02997 НА-08.12/2 від 08 грудня 2009 року.
Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 6365 грн. 54 коп. (41365 грн. 54 коп. – 35000 = 6365 грн. 54 коп.).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Доводи апелянта про те, що автотоварознавче дослідження, проведене ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» щодо визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля від 8 грудня 2012 року є лише внутрішнім документом ВАТ НАСК «Оранта» та не може бути належним та достатнім доказом, який би підтверджував розмір шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля позивачки є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Автотоварознавче дослідження № АА 02997НА-08.12/2 від 08 грудня 2009 року є письмовим доказом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України та підтверджує розмір завданої позивачу майнової шкоди.
У автотоварознавчому дослідженні зафіксовані лише ті, пошкоджені деталі, які мають безпосередній причинний зв’язок між дорожньо-транспортною пригодою та необхідності здійснення їх ремонту або заміни в результаті пошкодження саме задньої частини автомобіля позивачки.
Будь-яких доказів на його спростування у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» не подано.
Таким чином, суд правильно виходив із суми матеріального збитку в 41365 грн. 54 коп. та правомірно не взяв до уваги автотоварознавче дослідження № АА0297НА_дод-23.12/12 від 23 грудня 2012 року, відповідно до якого розмір завданої позивачу майнової шкоди становить 43853 грн. 05 коп.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у визначеному судом розмірі підлягає стягненню на користь позивачки з АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД».
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межаж доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» позивачем не заявлялися, суд першої інстанції рішення про стягнення моральної шкоди з АТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» не ухвалював, ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього моральної шкоди не оскаржував, апеляційний суд, виходячи з наданих йому законом повноважень, не перевіряє законність рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: М.М. Іванченко
Л.Д. Поливач