У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/862/2012
Головуючий у 1 інстанції: Чала А.П.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 лютого 2012 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі : Василевському Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку і пені за прострочення повернення завдатку, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку і пені за прострочення повернення завдатку. Зазначав про те, що 11 квітня 2011 року між ним та відповідачем було укладено угоду про завдаток і попередній договір, згідно яких він передав ОСОБА_2 завдаток в сумі 75 000 грн., а останній зобов’язався в строк до 1 червня 2011 року укласти з ним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га в с. Соняшному Житомирського району Житомирської області за 500 000 грн. та посвідчити його в приватній нотаріальній конторі по вул. Зодчих, б. 20 в м. Києві. Але, в строк до 1 червня 2011 року відповідач не вчинив дій щодо укладення основного договору, необхідні документи не зібрав, на його листи щодо повернення коштів не відповідає, чим порушує договір. Відповідно до п.3 Угоди про завдаток у випадку безпідставної відмови Завдаткодержателя від виконання своїх зобов’язань за попереднім договором останній повинен повернути Завдаткодавцю завдаток у подвійному розмірі. Крім цього, посилається на п. 5.4 Основного договору передбачена пеня за несвоєчасне повернення завдатку в розмірі 5% від суми неповернутого завдатку за кожен день прострочки. Дана пеня також передбачена п.5 Угоди про завдаток. Завдаток, в силу п.5.3 Попереднього договору та п. 4 Угоди про завдаток, мав бути повернутий протягом 3 днів починаючи з 1 червня 2011 року, тобто не пізніше 4 червня 2011 року. Просив стягнути з відповідача на його користь завдаток в подвійному розмірі в сумі 150 000 грн., пеню за прострочку повернення завдатку в сумі 142 500 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1820 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення подвійної суми завдатку і пені за прострочення повернення завдатку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 75 000 грн., пені за порушення строків повернення авансу в сумі 75 000 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1820 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити та його позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки суд не правильно установив обставини, які мають значення для справи, не застував до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню.
В судове засідання сторони не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.38,39/, поважність причин своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін згідно з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено угоду про завдаток і попередній договір, згідно з умовами якого вони домовилися 1 червня 2011 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в с.Сонячному Житомирського району Житомирської області, позивачем передано відповідачу 75000 грн. Цю суму вони визначили як завдаток. Як у визначений в договорі строк, так і надалі договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами не укладено.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов»язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов»язання може мати місце лише у випадку наявності зобов»язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана ОСОБА_2 сума у розмірі 75000 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правової природи переданої грошової суми і правильно стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75000 грн. авансу.
Крім того, сторони, укладаючи попередній договір, в пункті 5.4 визначили, що у випадку, якщо винна сторона не повертає завдаток у встановлений договором строк, остання сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 5 % від суми неповернутого завдатку за кожен день прострочки.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку повернення завдатку, суд, установивши наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 пені, з дотриманням положень матеріального закону, зокрема ст. 551 ч.3 ЦК України зменшив суму пені до розміру суми авансу та стягнув з відповідача пеню в сумі 75000 грн. за не виконання ним умов попереднього договору і порушення строків повернення авансу.
Висновку суду не суперечать положенням ст..549 ЦК України.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права не можуть бути прийняті судом в якості підстав для зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: