Справа №  2-2016/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 вересня 2011 року року     Подільський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді Васильченка О.В.,

при секретарі – Кушніренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спадкоємицею по наданих кредитах, стягнення суми боргу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання її спадкоємицею по наданих кредитах, стягнення боргу за договорами позики, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мати ОСОБА_1 у період свого життя, надала у борг ОСОБА_2 125000 грн. 00 коп., а ОСОБА_3 – 10000 доларів США, що еквівалентно на день подання позову 79450 грн. 00 коп. та 3500 грн. 00 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1. мати ОСОБА_1 померла. Позивач, як спадкоємиця своєї матері, прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому вважає, що право вимоги до відповідачів на повернення боргу за договором позики після смерті матері перейшло до неї у складі спадщини.

Зважаючи на те, що зобов’язання повинно виконуватися належним чином, позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з наведених вище підстав та просили їх задовольнити, судові витрати та витрати про надання правової допомоги покласти на відповідачів.

Представник відповідачів проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що позивачем не надано цивільно-правових договорів, розписки або іншого боргового документу, який підтверджував боргові зобов’язання.

Суд, заслухавши осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беріть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наявного в матеріалах справи рукописного тексту невідомого походження вбачається проведення певних розрахунків (а.с. 6-7).

ОСОБА_1 даючи свої пояснення суду зазначила, що наданий нею рукописний текст є ніщо іншим, як списком боржників покійної матері ОСОБА_4, яка згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 8).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, позивач прийняла спадщину покійної та отримала свідоцтво про право на спадщину від 25.08.10р. (а.с. 11).  

На думку ОСОБА_1, вона як спадкоємець померлої, має право й на отримання коштів від боржників матері на підставі наданого розрахунку, у зв’язку з чим просить визнати її спадкоємицею по наданих кредитах та стягнути суми коштів з відповідачів.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 1216,  1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи,  яка померла ( спадкодавця ) до інших осіб ( спадкоємців ) та здійснюється за заповітом,  або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Ст. 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за законом майна померлої. ОСОБА_1 прийняла спадкове майно, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому підстави для визнання ОСОБА_1 спадкоємцем за законом першої ступіні спорідненості по кредитам наданих її матір’ю ОСОБА_4 відсутні. Крім того, зазначені обставини ніким не оспорюється.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 95000 грн. 00 коп., а з ОСОБА_3 82950 грн. 00 коп., то вони задоволенню не підлягають, у зв’язку з недоведеністю та необґрунтованістю виходячи з наступного.

Відповідно  до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.   

Оскільки подані позивачем «нотатки» не містять беззаперечного положення на підтвердження факту передачі позикодавцем позичальнику грошових коштів,  то посилання позивача на передачу коштів можуть бути підтверджені розпискою позичальника або іншим документом,  який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей,  оформленої відповідно до вимог законодавства.

Наявний в матеріалах справи рукописний текст невідомого походження (розрахунок) не може бути прийнятий судом до уваги в якості письмового доказу на підтвердження факту боргових зобов’язань, з огляду й на те, що в ньому відсутні відповідні реквізити необхідні для даного правочину.

У розумінні ч. 2  ст. 1047 ЦК України текст розписки скріплюється власноручним підписом і є обов'язковим реквізитом розписки.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України визнає рукописний текст (розрахунок) неналежним доказом у справі, тому, що в ньому не міститься інформації щодо предмету доказування - укладеного сторонами договору позики, оскільки на підтвердження існуючого факту видається розписка.   

Покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не заслуговують на увагу, оскільки свідки під час допиту показали, що жоден з них особисто не бачив як ОСОБА_10 за життя передавала ОСОБА_2, ОСОБА_3 у борг визначену суму.

Досліджений у судовому засіданні відео- та аудиозапис розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому що отримані непередбаченим та недозволеним законодавством для отримання доказів шляхом.

Ст. 59 ЦПК України передбачає, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми боргу згідно «розрахунку» задоволенню не підлягає.

Що стосується стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, то позовна вимога не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки за ст. 1281 ЦК України, спадкоємці померлого несуть цивільно-правову відповідальність лише в межах правочину, що був укладений спадкодавцем.  

Також не підлягає стягненню з відповідачів матеріальний збиток на 627 грн. 04 коп., з огляду на те, що ОСОБА_1 не надано жодних письмових доказів щодо погіршення стану здоров’я саме з вини ОСОБА_2 чи ОСОБА_3

У зв’язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого доведення у суді, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

 На підставі викладеного, ст.ст. 23, 1047, 1167, 1168, 1216, 1217, 1220, 1281, 1298 ЦК України та  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 89, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання спадкоємицею по наданих кредитах, стягнення суми боргу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

          СУДДЯ                                                                                     Васильченко  О.  В.