УКРАЇНА

                                         АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

    Справа № 22ц-2690/16198/2011                Головуючий в  1 інстанції: Калініченко О.Б.                                    

                                                                                                         Доповідач – Желепа О.В.

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     24 січня 2012 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

        Головуючого -Желепи О.В.,

        Суддів – Кабанченко О.А., Іванченко М.М.

        при секретарі – Дем ‘яненко  В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Солом ‘янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: приватні нотаріуси КМНО: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсними заповітів та договору довічного утримання, -

            Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення  сторін їх представників,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія,      

В С Т А Н О В И Л А :

    Рішенням Солом ‘янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року:      визнано заповіт ОСОБА_8, складений 16.02.2007 року на користь ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 547, недійсним.

Визнано заповіт ОСОБА_8, складений 09.06.2008 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за № 2356, недійсним.

Визнано договір довічного утримання, укладений 24.10.2008 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О. і зареєстрований в реєстрі за № 4-2525, недійсним.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2500 грн. та 3000 грн. судових витрат, пов'язаних з проведенням посмертних судово-психіатричних експертиз, 8,50 грн. державного мита та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

              Не погоджуючись з таким рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просила про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу відповідачка обґрунтовувала порушенням норм процесуального права, яке виразилось в тому, що суд після відновлення провадження в справі не досліджував докази по справі, не повідомив відповідача ОСОБА_5 про день і час розгляду справи . Суд не врахував покази дільничного лікаря терапевта ОСОБА_10, яка дала пояснення, що за станом здоров ‘я ОСОБА_8 не потребував огляду  лікарем психіатром та не потребував постановки його на психіатричний огляд. Суд в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не надав оцінки висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, не врахувавши медичну довідку Київської міської клінічної лікарні № 2 з якої вбачалось, що в 2006-2008 роках ОСОБА_8 не оглядався психіатром, так як не потребував такого огляду. Суд також безпідставно відмовив в клопотанні про допит в якості свідків нотаріусів, які посвідчували спірні правочини, та сусіда ОСОБА_11 Суд не застосував положення Закону «Про психіатричну допомогу», та не врахував, що за наявною медичною документацією, ОСОБА_8 не хворів на жодне з психіатричних захворювань, які могли б стати підставою для висновку про тяжкі психічні розлади. Суд в основу рішення поклав висновок , який був спростований медичною документацією та показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та експерта ОСОБА_17

    В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник , а також адвокат ОСОБА_5 – ОСОБА_18 доводи скарги підтримали.

      Позивачка та її представник проти доводів скарги заперечували.

             Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

        Згідно із  ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 16.02.2007 року в момент складання заповіту на користь ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ,  09.06.2008 року в момент складання заповіту на користь ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та  24.10.2008 року під час підписання договору довічного утримання з  ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О., - не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для вирішення спору, які суд вважав встановленими при розгляді справи доведені.

Висновок суду, щодо наявності правових підстав для визнання недійсними заповітів та договору довічного утримання,  відповідає встановленим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку висновку посмертної судової психіатричної експертизи, яка на думку апелянта не узгоджується з іншими доказами по справі, та необхідність проведення повторної аналогічної експертизи, апеляційний суд не може врахувати виходячи з наступного.

Так в даній справі судом було проведено дві посмертні судово-психіатричні експертизи, для визначення психічного стану особи під час складання двох заповітів та договору довічного утримання.

Відповідно до висновку № 391 від 15 квітня 2010 року було встановлено, що ОСОБА_8 в запитуваний судом період виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з помірно вираженим психоорганічним синдромом, що суттєво вплинуло на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Оскільки вказаний акт не містив, категоричної відповіді на поставлені судом питання, була призначена повторна судово-психіатрична експертиза, яка вже поводилась трьома експертами, з дослідженням великої кількості медичної документації зібраної судом та після допиту всіх свідків, явка яких була забезпечена до суду сторонами.

За висновком акту повторної посмертної судово-психіатричної експертизи  № 746 від 15.07.2011 року, ОСОБА_8 на момент підписання заповітів 16.02.2007 року та 09.06.2008 року, а також договору довічного утримання 24.10.2008 року страждав хронічним стійким психічним розладом у формі органічного ураження головного мозку сочетанного ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом та за своїм психічним станом не міг розуміти значення  своїх дій та керувати ними.

Ознайомившись зі змістом акту повторної експертизи, апеляційним судом встановлено, що експертами надана детальна оцінка всій зібраній медичній документації та показанням свідків, які оцінювались з врахуванням їх узгодженості з письмовою медичною документацією.

 Оскільки суду не було надано доказів, щодо підробки записів в медичній документації, у суду були відсутні підстави для відхилення вказаних доказів.

Так, як вищенаведені висновки експертів не суперечили один одному, а лише мало місце доповнення висновку, після зібрання більшої кількості медичних документів та допиту свідків, а також суду не було надано доказів на підтвердження того , що ці висновки не узгоджуються з іншими матеріалами справи, або є підстави вважати їх               необ ‘єктивними , підстави передбачені ст. 150 ЦПК України для проведення іще однієї повторної судово-психіатричної експертизи відсутні.

Посилання в скарзі на те, що висновок експертів не узгоджується з показами лікаря терапевта  ОСОБА_10, яка показувала, що ОСОБА_8 не потребував в 2007 та 2008 році огляду у лікарів психіатрів, не приймаються апеляційним судом, тому, що вказаний лікар не є спеціалістом в галузі психіатрії і її пояснення не можуть спростувати висновок проведений комісіє експертів на підставі всіх зібраних судом медичних документів. Не можуть бути враховані і медичні довідки наявні в справі (т2 а.с.29) з яких вбачається, що  ОСОБА_8 не перебував на обліку в психіатричних диспансерах та не обстежувався в Київській клінічній лікарні № 2 під час перебування  в лікарні лікарем психіатром в  зазначені в довідках періоди, тому, що сам факт не перебування на обліку та не обстеження лікарями психіатрами під час перебування в лікарні, не спростовує висновків експертів – (спеціалістів в галузі психіатрії) про наявність хронічних стійких психічних розладів у формі органічного ураження головного мозку сочетанного ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом та висновку, що за своїм психічним станом ОСОБА_8 не міг розуміти значення  своїх дій та керувати ними.

Доводи апеляційної скарги з приводу не допиту судом свідків – нотаріусів, які посвідчували заповіти та договір не приймаються, тому, що явка вказаних свідків до суду не була забезпечена сторонами, а крім того нотаріуси також не є спеціалістами для визначення психічного стану особи в момент вчинення правочину.

Посилання в скарзі на відмову суду в допиті свідка ОСОБА_11 також не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення, тому, що явка даного свідка не була забезпечена до суду.

Крім того, суд правильно врахував вимоги ст.131 ЦПК України, якою визначені строки та порядок подання доказів..

Посилання в скарзі на безпідставне не застосування судом Закону України «Про психіатрію» також є помилковим, тому, що доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не страждав на жодне з захворювань, які могли б бути підставою для висновку про не розуміння ним значення своїх дій є лише припущеннями апелянтів, та спростовуються вищенаведеними висновками судових експертиз.  

Доводи скарги про те, що експерт ОСОБА_17 , який був допитаний судом після проведення першої експертизи , пояснював, що недостатньо даних для надання категоричного висновку на правильність постановленого рішення не впливають, тому, що повторна експертиза проводилась на більшій кількості медичної документації та показаннях більшої кількості свідків.

             Доводи скарги з приводу не дослідження судом першої інстанції після відновлення провадження в справі письмових доказів та про не повідомлення про дату останнього судового засідання відповідача ОСОБА_5 не можуть бути підставою для скасування судового рішення, тому, що апеляційним судом вказаний недолік був усунутий, але не виявлено доказів, які б давали апеляційному суду правові підстави для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

            Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.

        Суд повно і об ?єктивно з ?ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення доказами, яким дав належну правову оцінку.

       Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

          Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,  колегія, -      

                                                                 У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Солом ‘янського  районного суду  м. Києва від 20 жовтня 2011 року залишити без змін.

           Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

    Головуючий                                                                   Судді