АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
22-ц/2690/18481/12 Головуючий в суді 1інстанії – Козлов Р.Ю. Доповідач – Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого : Желепи О.В.
суддів: Іванченка М.М., Кабанченко О.А.
при секретарі: Дем ‘яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», третя особа – Печерське районне управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної виконавчої служби про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В скарзі позивач посилався на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якого звернення стягнення на рухоме майно, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса не допускалось в період, коли вчинявся виконавчий напис.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.
Представник банку просив залишити рішення районного суду без змін.
Приватний нотаріус, заперечувала проти задоволення скарги та просила розглянути справу в її відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів поданої скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між АКБ «Трансбанк» та позивачем укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позивачеві кредит в сумі 245 000 доларів США.
З метою забезпечення виконання боржником основного зобов ‘язання, 17.09.2007 року укладено договір застави, згідно умов якого позивач передав у заставу автомобілі марки «Тойота» і «Хонда».
11 березня 2011 року, за заявою АКБ «Трансбанк» у зв'язку з порушенням позивачем умов виконання кредитного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в порядку вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат", було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно: вищезазначені предмети застави.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд, виходив із того, що позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав у встановлений термін, отже, у відповідача як заставника виникло право звернення стягнення на предмет застави. Відхиляючи доводи позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень", суд зазначив, що відповідно до ст.. 24 цього закону передбачено в якості способу звернення стягнення на рухоме майно – вчинення нотаріального напису.
Такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону в редакції, яка була чинна на момент вчинення виконавчого напису, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не було передбачено.
Ч.1ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" доповнено п.5 згідно із Законом України від 22 вересня 2011 року, яким передбачена можливість реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, проте відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України закон зворотної сили не має.
Отже, при вирішенні спору суд зобов'язаний був керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону.
Доводи приватного нотаріуса про те, що за умовами договору застави, сторони передбачили спосіб звернення стягнення шляхом вчинення виконавчого напису, не приймаються до уваги, тому, що як вже зазначалось вище, спеціальним законом було передбачено інше, а тому в березні 2011 року, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, яким звертати стягнення на рухоме майно.
Оскільки судом не вірно застосовані норми матеріального права, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И РІ Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, реєстраційний номер 868 вчинений 11 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на транспортні засоби : «Тойота Прадо», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Хонда Сівік», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать на праві власності ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою : АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: