Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/314/12 Головуючий у суді І-ї інстанції  Шевцова Н.В.

Категорія - Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження        Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Драний О. П.   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 06.03.2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

               головуючого судді          Драного О.П.,

                                    суддів          Лещенка Р.М., Гончара В.М.,

            за участю прокурора          Фомічової І.В.,

                             потерпілої    ОСОБА_3,

                            засудженої          ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_3 та засудженої ОСОБА_4 на вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Верховцево Криничанського району Дніпропетровської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, вдова, працює молодшою медичною сестрою Олександрівської ЦРЛ, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима

засуджена за ст.122 ч.1 КК України до обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та з покладенням обов’язків.

Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1080 грн. 57 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. –моральної шкоди та 3000 грн. –витрат на правову допомогу.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що 03.02.2007 року близько 12 год. вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 на власному автомобілі приїхали до домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, де ОСОБА_4 зайшла до приміщення домоволодіння ОСОБА_3, де на той час проживала її невістка ОСОБА_6 разом з її малолітньою онукою ОСОБА_7. ОСОБА_5 залишився в салоні автомобіля. У приміщенні кухні між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків, які склались на ґрунті претензій матеріального характеру, виникла сварка. В ході даної сварки, тримаючи один одного за волосся ОСОБА_4 та ОСОБА_3вийшли на подвір’я, де почали наносити одна одній тілесні ушкодження, при цьому неодноразово падали на горизонтальну поверхню в такому положенні, що ОСОБА_3 знаходилась на землі, а ОСОБА_4 всією масою тіла знаходилась над нею, при цьому ОСОБА_3 один раз впала на виступаючий бордюр правою боковою частиною тулуба. У результаті бійки ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження згідно з висновком судово-медичної експертизи від 23.09.2008 року №126 у виді синців: в щелепній ділянці справа, на правому плечі в середній та нижній третинах по задній поверхні, на лівому стегні в нижній третині по передньо-зовнішній поверхні, садна в підочній ділянці справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, перелому 10-го ребра справа по задньо-пахвовій лінії, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров’я.  

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Свої доводи мотивував тим, що судом у повній мірі не враховано те, що ОСОБА_4 скоїла злочин середньої тяжкості проти життя та здоров’я особи, вину не визнала, завдані потерпілій збитки не відшкодувала;

- потерпіла ОСОБА_3 просить вирок Знам’янського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_4 змінити як у частині призначення більш суворого покарання, так і в частині збільшення задоволення її позовних вимог, а саме просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь 25 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 4500 грн. –у рахунок понесених витрат за правову допомогу та 30 грн. 68 коп. –за понесені витрати на проїзд до Кіровоградської обласної лікарні;

- засуджена ОСОБА_4 просить вирок районного суду стосовно неї скасувати та постановити виправдувальний вирок, а в задоволенні цивільного позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що  вирок ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_3, її ж доводи про те, що у бійці брав участь також її чоловік ОСОБА_5 суддею не взято до уваги. Крім того, судово-медичними висновками не підтверджено, що перелом ребра ОСОБА_3 мав місце саме близько 12 год. 03.02.2007 року.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок районного суду стосовно ОСОБА_4 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 49 КК України, потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляції у повному обсязі та просила її задовольнити, засуджену ОСОБА_4, яка змінила свою апеляцію та просила кримінальну справу стосовно неї закрити, звільнивши її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності,  вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції прокурора та засудженої підлягають частковому задоволенню, а апеляція потерпілої ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає  з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведено відповідно до вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у скоєнні нею злочину, за який вона  засуджена, при обставинах, вказаних у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі, узгоджуються між собою та ніким не оскаржуються.

Дії засудженої ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст.122 ч.1 КК України, оскільки вона у ході сварки та бійки з ОСОБА_3 умисно нанесла їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя потерпілої, і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України.

Оскільки злочин ОСОБА_4 скоєно 03.02.2007 року і він відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості,  то на день розгляду справи в апеляційній інстанції минуло більше, ніж 5 років з дня його скоєння, а тому в силу п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України  ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності з дня вчинення злочину.

З огляду на викладене клопотання засудженої ОСОБА_4 про закриття провадження у справі та звільнення її від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з закриттям провадження по справі у зв’язку з закінченням строків давності з дня вчинення злочину.

         Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -     

                                                        УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої  ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_4 скасувати, а провадження по справі закрити за п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнивши її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

СУДДІ: