Дата документу 06.03.2012
№ 212/700/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.02.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі : головуючого судді Федчишен С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання споживчого кредитного договору недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась з вищезазначеним позовом до суду, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 06-2.1/638 від 18.08. 2006 р., укладений між нею та відповідачем, з моменту його укладення. В зв'язку з недійсністю договору, визнати недійсними: договір застави від 18.08. 2006 р., договір іпотеки від 18.08.2006 р., договір поруки № 06-3.3/640 від 18.08.2006 р., а також зобов'язати відповідача, прийняти в позивача 90 454 грн., в перерахунку на Євро 13916 євро по курсу 6 грн., 50 коп. за 1 євро, який діяв на момент укладення договору, з розстрочкою платежів на 84 місяці, за таких умов, що місячний платіж буде становити 1076 грн. 83 коп.
Позов мотивовано тим, що під час укладення кредитного договору відповідач запропонував для укладення свій типовий кредитний договір, та не надав всіх роз'яснень та відомостей, які він згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»має надати споживачеві кредитних послуг при укладенні споживчого кредитного договору. Крім того, позивач зазначила, що грошовою одиницею України є гривня, а тому грошове зобов’язання повинно бути виражено в гривні, а не в Євро, як зазначено в п.2.1 Кредитного договору № 06-2.1/638 від 18.08.2006 року. Використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови НБУ. Одностороння зміна розміру процентної ставки є також неприпустимою, згідно закону України "Про захист прав споживачів", який підлягає застосуванню в даному випадку, так як надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених в письмових запереченнях.
Третя особа в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази, встановив наступне.
18.08.2006 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Вінницьке Центральне відділення Промінвестбанку»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №06-2.1/638, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 43 000 євро з терміном повернення 17.08.2011 р. зі сплатою процентів у розмірі 13% річних у Євро в порядку згідно пп. 2.4., 3.3. кредитного договору, а відповідно до п.6.5 кредитного договору, при порушенні встановленого строку погашення кредиту позичальник сплачує проценти за користування кредитом з розрахунку 33% річних. (а.с. 7-10).
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором були укладені договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4, які несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань. (а.с. 16).
Порушення зобов'язань по поверненню кредиту ОСОБА_1 підтверджується заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.05.2009 року, згідно якого в зв'язку з невиконанням зобов'язання по кредитному договору №06-2.1/638 від 18.08.2006 року з відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 достроково стягнуто суму кредиту та проценти за його користування в розмірі 26 519, 56 Євро (25 824 Євро - тіло кредиту 695,56 Євро - проценти за користування кредитом за період з 01.08.2008 року по 13.05.2009 року включно). Рішення суду набуло законної сили 01.06.2009 р. На день розгляду справи рішення суду не виконано. (а. с. 24-25).
Даним рішенням суду підтверджено правомірність і законність видачі кредиту в іноземній валюті та повернення його у тій валюті, в якій було отримано. Рішення суду про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання (ст. 599 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК Украйни зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належнім формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи з положень ст. 1054, ст. 1048 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, порядок одержання і розмір процентів, який визначається договором.
Так, підписанням кредитного договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.
Банком, на виконання вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та відповідно до вищезазначених Правил, було надано інформацію ОСОБА_1 про сукупну вартість кредиту та процентну ставку. Кредитний договір містить графік платежів у розрізі сум щомісячного погашення основного боргу. Кредитним договором також передбачені строки повернення кредиту, процентів за користування кредитом, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, відсоткові ставки за користування кредитом.
Взаємні права та обов’язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку ОСОБА_1 був добровільним.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила згоду на укладення договору, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку ОСОБА_1, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не надано. Споживач мав право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору, однак цього ОСОБА_1 зроблено не було.
Виконання зобов'язань за кредитним договором було передбачено шляхом повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, в розміру та у валюті, як це було визначено кредитним договором.
З цього слідує, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Згідно положень ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національниим банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів Україна.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до Євро, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавством не передбачено, офіційний курс гривні та його зміна до іноземних валют є загальновідомою та загальнодоступною інформацією.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, та в момент його укладення не мали будь-яких підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане, що у судовому засіданні ОСОБА_1 не спростовано жодним доказом.
Згідно частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Однак, вказана норма була прийнята згідно Закону України від 22 вересня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16.10.2011 року. Згідно п.2 Прикінцевих положень вказаного Закону, його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, а тому застосуванню в даному випадку не підлягає. Також слід зазначити, що ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про визнання п.2.1 кредитного договору недійсним (пункт, що визначає валюту зобов'язання) та рішенням Ленінського районного суду від 29.09.2011 р. в задоволенні позову було відмовлено, рішення набрало законної сили 16.10.2011 року. (а. с. 26).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Виходячи із змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, кредитним договором також передбачено, що валютні ризики під час виконання зобов’язання несе позичальник, а тому посилання ОСОБА_1 на несправедливість умов договору щодо виконання його у валюті, є не обґрунтованими.
Одним із способів захисту прав і інтересів згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому - Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства), ч. 3 ст. 203 ЦК України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) чи ч. 5 ст. 203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
Таким чином, суд вважає, що зміст кредитного договору №06-2.1/638 від 18.08.2006 року, укладеного між відповідачем Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Вінницьке Центральне відділення Промінвестбанку»та ОСОБА_1 не суперечить положенням законодавства України, а тому передбачені законодавством правові підстави для визнання його недійсним відсутні, в зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, керуючись, ст. 36 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 13, 203, 215, 216, 509, 524, 527, 533, 629, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 210, 215-218 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання споживчого кредитного договору недійсним –відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: