Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-1051/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутенко
Категорія - 43 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Палічук А. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Драного О.П.,
суддів Палічука А.О., Гончара В.М.,
за участю прокурора Єрьоменка О.В.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
представника неповнолітнього ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Голованівськ Кіровоградської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 23.06.2010 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. ст. 104, 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік
засуджений за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі. Згідно зі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2010 року та остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Згідно зі ст. ст. 104, 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов’язків.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що 01.04.2011 року близько 3 год. в с. Межирічка Голованівського району Кіровоградської області він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_5, розташованого АДРЕСА_2, та незаконно заволодів належним останньому автомобілем НОМЕР_1 вартістю 13038 грн., після чого пошкодив його, чим завдав потерпілому матеріальні збитки на суму 1000 грн.
У своїй апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації скоєного та фактичних обставин справи, просить скасувати вирок суду першої інстанції через м'якість призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2010 року та остаточно призначити 5 років 6 місяців позбавлення волі, мотивуючи тим, що у вчиненні злочину ОСОБА_4 щиро не розкаявся, оскільки вину визнав тільки під час судового слідства по справі, не намагався сприяти розкриттю злочину та відшкодування збитків потерпілому мало місце не з боку самого засудженого, а з боку його батьків. Вказане свідчить про те, що підстав призначати покарання із застосуванням ст. 69 КК України у суду не було, оскільки для цього необхідна наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання, разом з тим у ОСОБА_4 має місце лише одна пом’якшуюча обставина –вчинення злочину неповнолітньою особою. Крім того, незаконним є звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, оскільки вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2010 року йому встановлювався іспитовий строк, у період якого останнім вчинено новий злочин.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції у повному обсязі та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_4 та у його інтересах законного представника ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2, які просили вирок районного суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об’єктивну оцінку, і які ніким не оскаржуються.
Дії засудженого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.289 КК України, оскільки він скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно.
Так, вина засудженого підтверджується його власними показаннями, даними ним під час судового розгляду справи, у яких ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, розкаявся та пояснив обставини заволодіння ним автомобілем ОСОБА_5, а також показаннями самого потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та письмовими доказами у матеріалах справи. Висновки суду щодо винності засудженого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину ніким з учасників процесу не оскаржуються і не викликають у колегії суддів сумнівів, а тому суд вважає, що вина засудженого доведена в повному обсязі.
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який характеризується виключно позитивно, добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди, а також те, що потерпілий просив суворо ОСОБА_4 не карати; обставини, які пом’якшують покарання –щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та скоєння злочину у неповнолітньому віці; обставину, що обтяжує покарання –вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, та з урахуванням усіх обставин справи обґрунтовано призначив покарання засудженому в межах санкції ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи апеляції прокурора щодо незаконного застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 колегія вважає необґрунтованими, оскільки засуджений скоїв злочин у неповнолітньому віці, а згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 20.09.2011 року його індивідуально-психологічні особливості становлять демонстративну або істероїдну акцентуацію характеру, чим є позерство, витівки, жарти, велике бажання бути в центрі уваги, а тому ОСОБА_4, скоюючи злочин в ніч на 01.04.2011 року, міг сприймати даний факт як жарт в день гумору.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_4 –без зміни.
СУДДІ: