Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-1096/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевцов
Категорія - 62 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Палічук А. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Палічука А.О., Гончара В.М.,
прокурора: Фомічової І.В.,
захисника-адвоката: ОСОБА_2.
обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2011 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працює інспектором патрульної служби групи патрульної служби при Олександрівському РВ УМВС України в Кіровоградської області, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчинені злочинів передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.366 КК України;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
народження, уродженця с. Вищі Верещаки Олександрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працює дільничним інспектором міліції громадського порядку Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградської області, проживає АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчинені злочину передбаченого за ч.2 ст.365 КК України направлена прокурору для проведення додаткового розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст.366, ч.2 ст. 365 КК України, а ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст.365 КК України.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції виходив із того, що досудовим слідством ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення, формулювання якого неконкретно відображає обставини вчиненого злочину.
Так, згідно постанови про притягнення як обвинуваченого (а.с.92 т.3) ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст.366 КК України, а саме, в тому, що він склав завідомо неправдивий документ - протокол про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП , в який вніс недостовірні дані про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Однак які саме це дані, в чому їх недостовірність і які дані являються достовірними в обвинуваченні не зазначено.
Також, з постанов про притягнення як обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 невідомо, які конкретно дії виконував кожен з підсудних. Незрозуміло, яким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 удвох застосовували двічі балончик із засобом «Терен», чий це балончик, чи видавався він комусь з обвинувачених для несіння служби чи був чиєюсь власністю. Також незрозуміло, ким саме наносились удари резиновими кийками та чиї це були кийки, як, ким саме надівались наручники. Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явлене абсолютно однакове обвинувачення, хоча ст.365 КК України не містить такої ознаки, як скоєння злочину групою осіб. До того ж пред'явлення однакового обвинувачення унеможливлює винесення вироку, в якому повинне бути вказане обвинувачення, визнаного судом доведеним або недоведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину кожного з підсудних.
Крім того, в постановах про пред'явлення обвинувачення вказано, що протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було завдано шкоди інтересам потерпілому ОСОБА_5 а також завдано шкоди державним інтересам у вигляді дискредитації державного правоохоронного органу та відповідно формування суспільної думки про безпорадність органу МВС України, у вигляді завдання шкоди інтересам держави в особі правоохоронного органу Міністерства внутрішніх справ України. Однак ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не інкреміновано обов'язкова ознака злочину передбаченого ст.365 КК України. Таким чином, мотивувальна частина постанов про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають тій частині, в якій викладено остаточне обвинувачення, а в судовому засіданні підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як і після оголошення обвинувального висновку, так і під час допиту, заявили, що їм незрозуміло в чому обвинувачується кожен з них окремо.
В апеляції прокурор просить постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2011 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.366, ч.2 ст. 365 КК України, та ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що згідно ст.277 КПК України, під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення, у зв'язку з чим зазначена у постанові суду неповнота досудового слідства, що полягає в неконкретному обвинуваченні, може бути усунута в ході судового розгляду справи.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції у повному обсязі та просив постанову суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_2 в його інтересах та обвинуваченого ОСОБА_4, які заперечували проти апеляції прокурора та просили постанову суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до ст.43 КПК України обвинувачений має право знати в чому він обвинувачується а ст.132 КПК України передбачено, що у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано на злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та обставини вчинення злочину, стаття кримінального закону, якою передбачений даний злочин. Виходячи зі змісту наведених норм процесуального закону, обвинувачення, пред’явлене підсудним, повинно бути конкретним, обґрунтованим доказами, не повинно містити суперечностей, оскільки неконкретне та суперечливе обвинувачення порушує право підсудних на захист.
Так, суд першої інстанції законно та обґрунтовано зазначив, що по справі допущена суттєва неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута під час судового слідства, а саме: з постанов про притягнення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відомо, які конкретно дії виконував кожен з обвинувачених; яким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 удвох застосовували двічі балончик із спецзасобом «Терен»; кому саме належав вказаний спецзасіб та чи видавався він комусь з обвинувачених для несіння служби чи був чиєюсь власністю; ким саме наносилися удари резиновими кийками та чиї це були кийки; як та ким саме надівалися наручники на потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явлене однакове обвинувачення, тоді як ст.365 КК України не містить такої ознаки, як скоєння злочину групою осіб.
Пред'явлення однакового обвинувачення унеможливлює винесення вироку, в якому повинне бути вказане обвинувачення, визнане судом доведеним або недоведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину кожного з підсудних.
Також, повертаючи справу на додаткове розслідування районний суд правильно вказав, що, мотивувальна частина постанови про притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають тій частині, в якій викладено остаточне обвинувачення, оскільки в постановах про пред'явлення обвинувачення вказано, що протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було завдано шкоди інтересам потерпілому ОСОБА_5 а також завдано шкоди державним інтересам у вигляді дискредитації державного правоохоронного органу та відповідно формування суспільної думки про безпорадність органу МВС України, у вигляді завдання шкоди інтересам держави в особі правоохоронного органу Міністерства внутрішніх справ України. Проте, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не інкримінована обов'язкова ознака злочину передбаченого ст.365 КК України.
Таким чином, доводи апеляції прокурора про можливість розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.366, ч.2 ст. 365 КК України та ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України, без її повернення на додаткове розслідування є непереконливими, оскільки вказана неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута під час судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не могла бути розглянута в судовому засіданні, тому суд першої інстанції обґрунтовано направив справу на додаткове розслідування.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2011 року, якою кримінальну справу стосовно обвинувачених ОСОБА_3 за ч.1 ст.366, ч.2 ст.365 КК України та ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України, направлено на додаткове розслідування - без зміни.
Судді: