копія
Справа № 11/2290/197/2012 року Головуючий в 1-й інстанції Трембач О.Л.
Категорія: ст. ст. 190 ч. 4, 209 ч. 2,
358 ч.ч. 2, 3 КК України ДоповідачБолотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.03.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Вітюка В.Ж., Лінника П.О.,
з участю прокурора Лугового О.П.,
потерпілого ОСОБА_2,
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 209 ч. 2, 358 ч. ч. 2, 3 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Рунівщина, Полтавського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 209 ч. 2, 358 ч. ч. 2, 3 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Бердичів Житомирської області, жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, раніше не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 358 ч. ч. 2, 3 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця та жителя АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України,
направлено прокурору Хмельницької області для організації додаткового розслідування.
ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що влітку 2007 року на пропозицію родини ОСОБА_15 погодився допомогти реалізувати належні останнім на праві власності земельні ділянки, загальною площею 10 га, які розташовані на території Стуфчинської сільської ради за ціною 2800 000 доларів США.
Виконуючи злочинний намір на вчинення шахрайських дій, ОСОБА_9., запропонував купити названі земельні ділянки за 220 000 доларів США, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, надавши останнім неправдиву інформацію щодо їх місця розташування та вірогідності отримання значного прибутку в результаті їх перепродажу.
Внаслідок того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, необхідної суми для придбання земельних ділянок не мали, ОСОБА_9 вмовив останніх отримати в банківських установах кредити, за рахунок яких оплатити вартість покупки, а у якості застави оформити належні подружжю ОСОБА_15 земельні ділянки.
10 вересня 2007 року ОСОБА_7, а 8 листопада 2007 року ОСОБА_8 в Хмельницькій філії ВАТ «Банк Універсальний»уклали кредитні договори № 03-2/7371 К та № 03-2/7660-К на суми 400 0000 та 310 000 доларів США відповідно. З метою забезпечення вимог Банку по кредитних договорах, було укладено договори іпотеки № 30-2/7371-І та № 03-2/7660-І, відповідно до яких предметом іпотеки виступили земельні ділянки призначені для ведення особистого селянського господарства, площами 5,68 га, 0,81 га та 3,1 га, кадастрові номери 6825088400.05.003.0052, 6825088400:05:003:0053 та 6825088400:05:003:0150, що знаходяться на території Стуфчинецької сільської ради та належать на праві приватної власності родині ОСОБА_15.
Отримавши кредити, ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 220 000 доларів США, в рахунок оплати вартості земельних ділянок.
Заволодівши коштами, ОСОБА_9, через ОСОБА_12, передав подружжю ОСОБА_15 70 000 доларів США, а решту коштів в сумі 150 000 доларів США привласнив.
В результаті шахрайських дій ОСОБА_9, подружжю ОСОБА_15 завдано матеріальних збитків на суму 210 000 доларів США, що складає 1060500 грн.
Крім того, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, обвинувачуються в тому, що діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно з метою заволодіння чужим майном, шляхом шахрайства та зловживаючи довірою, у м. Хмельницькому уклали з громадянином ОСОБА_2 усний договір купівлі-продажу автомобіля «ВМW 745», 2004 р.в., д/н –НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, яким останній користувався та розпоряджався на підставі генерального доручення, та надали потерпілому, як заставу, гроші в сумі 1000 доларів США, а решту суми пообіцяли повернути після реалізації вказаного автомобіля. При цьому ОСОБА_2 виписав ОСОБА_6 доручення на право лише керування автомобілем.
В подальшому ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи згідно розробленого плану, не маючи права розпоряджатись автомобілем «ВМW 745», 2004 р.в., д/н –НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, збули останній стороннім особам, чим спричинили ОСОБА_2 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 426 000 грн.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд виходив з того, що органами досудового слідства була допущена така неповнота, яка не може бути усунута у судовому засіданні.
Зокрема, на думку місцевого суду з метою встановлення істини у справі слід належним чином встановити працівників банківської установи, які сприяли обвинуваченим у отриманні кредитів на придбання земельних ділянок, з’ясувати обставини зміни цільового призначення названих земельних ділянок; дати належну оцінку та дослідити відносини між учасниками оборудки щодо купівлі-продажу землі, а також дослідити обставини реалізації автомобіля «ВМW 745», 2004 р.в., д/н –НОМЕР_1 та осіб, яким цими діями спричиненні збитки.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що органами досудового слідства вжито всіх можливих заходів щодо максимальної конкретизації обставин скоєння обвинуваченими злочинів.
Стверджує, що в матеріалах справи встановлено достатньо доказів вини ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчинені злочинів.
А тому підстав вважати, що органами досудового слідства не вжито всіх можливих заходів для повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи у суду не було і під час судового розгляду справи не встановлено.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримку апеляції, з посиланням на зазначені в ній доводи, потерпілого ОСОБА_2, обвинувачених та їх захисників, які просять задовольнити апеляцію прокурора, скасувати постанову суду, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи органами досудового слідства було зібрано достатньо доказів для її розгляду судом, яка фактично ним і була розглянута по суті.
Не давши належної оцінки наявним у справі та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд першої інстанції прийняв передчасне та не обґрунтоване рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
Зокрема, як вбачається з обвинувального висновку ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, керуючись злочинним умислом, направленим на заволодіння чужим майном, шляхом шахрайських дій, використовуючи сприяння невстановлених досудовим слідством працівників кредитних установ, в період 2007-2008 років заволоділи коштами банківських установ м. Хмельницького.
Не встановлення досудовим слідством працівників кредитних установ, які сприяли ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у отриманні валютних кредитів, не завадили місцевому суду постановити вирок у цій же справі, яким 05.10.2011 року засудили останніх за вчинення восьми епізодів злочинних дій, по обставинах отримання коштів в банківських установ м. Хмельницького.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з твердженням суду першої інстанції про те, що не встановлення органами досудового слідства посадових осіб Хмельницької філії ВАТ «Банк Універсальний», які причетні до оформлення кредитів на суми 400 000 та 310 000 доларів США є перепоною для встановлення істини у справі та прийняття законного, обґрунтованого рішення.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий. При цьому, суд з'ясовує можливість розгляду справи щодо іншої особи в окремому провадженні.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що дії посадових осіб Хмельницької філії ВАТ «Банк Універсальний», які причетні до оформлення кредитів на суми 400 000 та 310 000 доларів США не нерозривно пов’язанні з діями обвинувачених щодо купівлі земельних ділянок подружжя ОСОБА_15 і їх окремий розгляд є можливим та не суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства.
Крім того, при вирішенні питання про направлення справи на додаткове розслідування судом порушено вимоги кримінально-процесуального закону.
Так, в силу вимог ст. 278 КПК України суд, з власної ініціативи не наділений правом вирішувати питання про направлення справи для проведення додаткового розслідування для встановлення інших осіб винних у заволодінні майном банківської установи.
Висновки суду про те, що без усунення розбіжностей у завданих подружжю ОСОБА_15 діями обвинувачених збитках, які відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого складають 1 110 000 грн., в той час як згідно обвинувального висновку становлять 1 060 500 грн., не можна постановити законне та обґрунтоване рішення, є хибні.
Оскільки, як вбачається із змісту процесуальних документів –це є не що інше, як технічна описка, виправити яку міг прокурор на підставі ст. 277 КПК України, а також сам суд, винісши відповідну постанову, після дослідження доказів у справі.
Жодним чином не змінює факту вчинення злочину, не впливає на кваліфікацію дій обвинувачених та не є перешкодою для постановлення законного та обґрунтованого рішення твердження суду щодо необхідності вирішення питання відносно правомірності зміни цільового призначення земельних ділянок отриманих у 2002 році подружжям ОСОБА_15. Більше того, названі питання знаходяться поза межами судового розгляду в даному кримінальному процесі.
Питання про відповідність та допустимість доказів у справі, в тому числі щодо відносин між подружжям ОСОБА_15, їх донькою ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_9; ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд міг вирішити, виконуючи вимоги ст. 324 КПК України при постановленні вироку. При цьому, що ці обставини органами досудового слідства були конкретизовані.
З аналогічних підстав не змінює факту вчинення злочину та не впливає на кваліфікацію злочинних дій, що потерпілий по справі ОСОБА_2 є користувачем транспортного засобу «ВМW 745», 2004 р.в., д/н –НОМЕР_1, а власником останнього являється ОСОБА_14, який не був визнаний потерпілим по справі. Оскільки ОСОБА_2, згідно наявної в матеріалах справи довіреності від 05.12.2008 року, яка за необхідності могла бути пролонгована, був наділений ОСОБА_14 правом бути його представником, в тому числі в судових органах. (а.с. 7, т. 6). При цьому, у разі необхідності та за відповідної потреби місцевий суд наділений повноваженнями та вправі був сам визнати ОСОБА_14 потерпілим.
Крім того, місцевий суд не звернув увагу на той факт, що універсальна біржа «Примус» припинила свою діяльність, що виключає можливість провести ряд слідчих дій відносно останньої.
Не давши належної оцінки наявним у справі та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
В матеріалах справи зібрано достатньо доказів, які дають можливість постановити законне, об’єктивне та правильне по суті рішення.
Тому, рішення про направлення справи на додаткове розслідування є передчасним, надуманим, прийнятим без належної оцінки доказів і таким, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства та фактичним обставинам справи.
Більше того, постанова місцевого суду про направлення справи на додаткове розслідування є суперечлива і такою, що не узгоджується з матеріалами справи. Так, за вироком суду від 05.10.2011 року місцевий суд виправдав ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України в повному обсязі за відсутності в їх діях складу злочину в цілому, без жодних застережень (а.с. 95-101, т. 5).
Разом з тим, оскаржуваною постановою він спрямував справу на додаткове розслідування відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що прямо суперечить висновкам суду (а.с. 104-105, т. 5).
За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 вересня 2011 року стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про направлення справи прокурору Хмельницької області для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін