АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-341/12Головуючий у 1-й інстанції  Дзюбич В.Л.

Категорія - 48 Доповідач - Жолудько Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів -  Костів  О. З., Кузьми  Р. М.,

при секретарі - Семяоніді  В.А.

представника ОСОБА_1          ОСОБА_2, представників       ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.11.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчатись.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і вимогам закону. Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заробітку відповідача і його майнового стану, а подані нею докази стосовно стану здоров’я сина і в зв’язку з цим значних витрат на ліки і санаторно-курортне лікування судом до уваги не були прийняті.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представники ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційної скарги не визнали і пояснили, що судом було повно і об’єктивно встановлені обставини справи і ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який уклали 28.09.1991 у Тернопільському міському відділі ЗАГСу, актовий запис № 1414.

          Від даного шлюбу у сторін народилися два сина —ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          09 квітня 2008 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серія 1-ИД № НОМЕР_1, видане відділом РАЦС Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 225).

          Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26.01.2010 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх синів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.

          Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 20.04.2010 року  в частині стягнення аліментів на сина ОСОБА_6 це рішення скасоване і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в стягненні аліментів з ОСОБА_3 на її користь на сина ОСОБА_6 У решті рішення суду залишено без змін. Апеляційним судом ураховано як матеріальне становище платника аліментів, так і дохід дитини.

          ОСОБА_6 є студентом другого курсу денної форми навчання медичного факультету Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського. Навчання закінчується у червні 2015 року, що підтверджується відповідною довідкою медичного університету.

          ОСОБА_6 отримує стипендію, сукупний розмір якої за період з вересня 2010 року по жовтень 2011 року становить 11993,37 грн., що стверджується довідкою Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.

          Із довідок Тернопільського міського центру з нарахування і виплати допомоги вбачається, що ОСОБА_6 призначено державну соціальну допомогу як інваліду з дитинства III групи на період з 07.07.2010 року по 31.07.2013 року в розмірі 784 грн. щомісячно.

Сторони не працюють.

З 06.10.2009 року по 28.06.2010 року відповідач був зареєстрований у Тернопільському міському центрі зайнятості і отримував допомогу по безробіттю.

          Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційну скаргу           ОСОБА_1 слід відхилити.

          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у даний час не може надавати матеріальної допомоги своєму повнолітньому синові, який продовжує навчання, оскільки не має постійної роботи, отримує мінливий, нерегулярний щомісячний дохід, має обов'язок сплачувати щомісячно аліменти в розмірі 400 грн. на утримання молодшого сина. Його повнолітній син ОСОБА_6 отримує середньомісячний дохід-1640 грн. та є достатньо матеріально забезпеченим.

          Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону.

          Відповідно до положень ст.10, ст.11 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Відповідно до положень ст.199 ч. 1,2 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на   утримання припиняється у разі припинення навчання.

          Згідно із ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

          Виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог закону, суд мотивовано прийшов до висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 у даний час не має можливості сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання і який у порівнянні з ним є краще матеріально забезпеченим.

Колегія не приймає до уваги долучені до апеляційної скарги копії виписок із медичних карт амбулаторного і стаціонарного хворого          ОСОБА_6 та консультативного висновку обласної консультативної поліклініки від 04.07.2011 року, оскільки ці докази в суд першої інстанції не подавались, позовні вимоги на них не ґрунтувались, а тому згідно з положеннями ст. 303 ЦПК України не повинні досліджуватись апеляційним судом.

          Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Д. Жолудько