УХВАЛА

іменем   україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого         Єлфімов О.В.,

суддів:

за участю прокурора         Сахна Р.І., Шибко Л.В.,,

        Сингаївської А.О.,    

розглянувши в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ленінського районного суду АР Крим від 9 грудня 2010 року, згідно якого

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ст. 198 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України зобов’язано засудженого не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу з виконання покарань і періодично з’являтися для реєстрації.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, 26 серпня 2010 року приблизно 22 год, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, заздалегідь не обіцяючи та заздалегідь знаючи про те, що ОСОБА_6 здійснив крадіжку металевої ванни, отримав її від останнього і зберігав за місцем свого проживання до 29 серпня 2010 року.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просив вирок суду змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Виключити з резолютивної частини вироку рішення про покладення на засудженого зобов’язання  не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу з виконання покарання, оскільки воно не передбачене законом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.  

Дії засудженого за ст. 198 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.   

Покарання засудженому ОСОБА_5 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України і є справедливим.   

Проте при звільнені ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, судом було порушено вимоги ст. 76 КК України.

Зазначений в цій статті перелік обов'язків, які покладаються на особу при звільненні її від відбування покарання з випробуванням, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, у п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України передбачено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.  

Всупереч цьому на засудженого ОСОБА_5, який звільнений від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком,  було прокладено обов'язок не передбачений ст. 76 КК України, а саме: не змінювати постійне місце проживання без дозволу органу з виконання покарань.

З огляду на вищевикладене, вирок щодо ОСОБА_5 в цій частині підлягає зміні з виключенням зазначеного обов'язку.

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду АР Крим від 9 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши з нього рішення про покладення на засудженого обов'язку не змінювати місце постійного проживання без дозволу органу з виконання покарань.

С у д д і:

____________                            ______________                    ___________

О.В.Єлфімов Р.І. Сахно Л.В.Шибко