УХВАЛА
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів:
за участю прокурора Сахна Р.І., Пузиревського Є.Б.,
Казнадзея В.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2011 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 6 грудня 2009 року приблизно о 20 год, знаходячись на АДРЕСА_1, не маючи умислу на спричинення тілесних ушкоджень своєму брату – ОСОБА_6, після виниклої між ними сварки, на ходу зробив потерпілому ОСОБА_6 підніжку, від якої той втратив рівновагу та впав на землю, в результаті чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушення кримінально процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Посилався на те, що засуджений умисно заподіяв шкоду здоров’ю потерплому. Стверджував про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказував, що суд апеляційної інстанції не навів переконливих мотивів залишення апеляції потерпілого без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженим. У зв’язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
Разом із тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_5 злочину, його злочинні дії судом вірно кваліфіковані за ст. 128 КК України.
Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані.
Доводи прокурора про наявність у ОСОБА_5 умислу на заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, були перевірені судом та визнані непереконливими, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які пояснили, що сварку ініціював п’яний ОСОБА_6, в ході якої він сам неодноразово падав. Умисно удари йому ніхто не наносив. Ці покази не суперечать висновкам судово-медичних експертиз. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що найбільш вірогідно пошкодження у виді закритого перелому лівої променевої кістки у потерпілого виникло в момент падіння з подальшим контактуванням обох кісток рук із землею або твердим покриттям і з найменшою вірогідністю дане пошкодження могло бути спричинено від удару тупого твердого предмету.
Всі наведені докази у повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав саме їх в основу вироку.
Що стосується посилань прокурора на показання потерпілого ОСОБА_6 стосовно того, що засуджений ОСОБА_5 умисно разом із своїм сином його побив, то суди обґрунтовано не взяли їх до уваги, оскільки вказані обставини не були підтверджені ні показаннями свідків, ні матеріалами справи. Крім того, у матеріалах справи міститься постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за статтями 122, 296 КК України у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочинів (а.с. 65). Вказана постанова в установленому законом порядку не оскаржувалась і є чинною. Більш того згідно обвинувального висновку ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення за ст. 128 КК України і справа була направлена до суду саме з цим обвинуваченням.
Таким чином, зібрані по справі докази у своїй сукупності вказують на відсутність у ОСОБА_5 умислу спрямованого на заподіяння шкоди здоров’ю потерпілому ОСОБА_6
Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Воно визначено з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних щодо особи засудженого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізувавши усі доводи апеляції потерпілого, і правомірно визнав їх необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій немає.
З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
С у д д і:
____________ ______________ _________________
О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Є.Б. Пузиревський