ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2012 року справа № 5020-1943/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 24.11.2011 № 1786);
відповідач-1 –ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012 №1);
відповідач-2 –не з’явився;
третьої особи –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
(98320, АДРЕСА_1)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України
в Автономної Республіки Крим та м. Севастополі
(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)
Фонду майна Автономної Республіки Крим
(95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство «Керченський судноремонтний завод»
(98300, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 22)
про визнання договору продовженим,
ВСТАНОВИВ:
12.12.2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі –позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіки Крим та м. Севастополі (далі –РВ ФДМ України в АРК в м. Севастополі, відповідач-1), Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі –Фонд майна АРК, відповідач-2) про визнання договору оренди державного нерухомого майна від 26.06.2006 продовженим. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він фактично продовжує використовувати об’єкт оренди та сплачувати оренді платежі, а відповідач приймає орендну плату, тобто належним чином виконує свої обов’язки за договором. Зазначає, що письмове заперечення орендодавця проти пролонгації договору отримані орендарем після закінчення строку дії договору, а тому вважає, що відповідно до положень ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», спірний договір є продовженим на тих самих умовах, що було передбачено договором. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.12.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Державне підприємство «Керченський судноремонтний завод»(далі –ДП «Керченський судноремонтний завод»). Черговий розгляд справи призначений на 13.02.2012.
У судове засідання відповідач-2 та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Проте, 10.02.012 від третьої особи на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДП «Керченський судноремонтний завод».(а.с. 110-115), яке судом було задоволено.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників відповідача-2 та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ст. 59 ГПК України відповідач-1 надав суду письмовий відзив на позов (а.с. 63-67), в якому зазначив, що РВ ФДМ України в АРК та м. Севастополі не є стороною спірних орендних правовідносин. Проте вважає, що оскільки строк договору сплинув 28.06.2011 і орендодавець своєчасно висловив вимогу орендарю про необхідність повернення об’єкту оренди балансоутримувачу, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідач-2 у відзиві на позов (а.с. 84-89) зазначив, що за актом приймання-передачі від 30.08.2011 № 2 відповідач-1 набув право орендодавця за спірним договором. Позовні вимоги про визнання договору продовженим вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Третя особа також висловила свою думку по суті спору, просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю (а.с. 109, 110-115).
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
На підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2005 у справі №2-6/16544-2005 (а.с. 8-11) та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 у справі №2-6/9738-2006 (а.с. 12-13) між Фондом майна Автономної Республіки Крим та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 26.06.2006 укладений договір оренди державного нерухомого майна, відповідно до якого частина будівель та споруд дитячого оздоровчого табору «ІНФОРМАЦІЯ_1»загальною площею 1324,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі ДП «Керченський судноремонтний завод», передані орендарю у платне користування (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 3.5, 3.5.1 Договору оплата орендних платежів здійснюється щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 70% - у Державний бюджет України, а 30% - на рахунок балансоутримувача.
За приписами розділу 5 Договору орендар зобов’язаний використовувати орендоване майно відповідно з його призначенням та умовами договору (п.5.1 Договору). У випадку припинення або розірвання Договору повернути за дорученням орендодавця балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, з урахуванням фізичного зносу (п.5.9 Договору).
Договір діє з 01.06.2005 по 29.06.2008 (п.10.1 Договору). Зміни, доповнення або розірвання договору можуть мати місце за узгодженням сторін. Взаємні зміни та доповнення розглядаються сторонами протягом 20 днів та оформлюються додатковою угодою до договору оренди. Одностороння відмова від договору не допускається (п.10.3 Договору).
Відповідно до п.10.7 Договору дія договору припиняється у випадках: закінчення строку його дії при наявності заяви однієї із сторін, загибелі об’єкта оренди, приватизації об’єкта оренди, достроково за погодженням сторін або за рішенням суду, у випадку банкрутства орендаря.
Додатковою угодою від 20.08.2007 №1 (а.с. 17-18) сторони доповнили Договір п.10.11, у якому зазначено, що якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, за погодженням органу, уповноваженому управляти орендованим майном.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє протягом терміну дії договору оренди.
Додатковою угодою від 30.07.2009 №2 сторони погодили зміну ставок орендної плати (а.с. 15, зворотний бік).
Листами від 20.05.2011 та 25.05.2011 ДП «Керченський судноремонтний завод»повідомив керівництво Фонду майна України та Фонду майна АРК відповідно щодо наміру продовження дії договору оренди (а.с.30, 31).
Листом від 25.07.2011 №08-09/5707 Фонд майна АРК повідомив орендаря про закінчення строку дії договору 28.06.2011 та про відсутність наміру його пролонгації (а.с. 32-33, 65). Вказаний лист отриманий орендарем 04.08.2011 (а.с. 66).
Листом від 10.08.2011 № 33 орендар завернувся до керівництва РВ Фонду державного майна в АРК та м. Севастополі із заявою про можливість поновлення договору оренди на тих ж саме умовах (а.с. 35-37). Аналогічний лист був надісланий на адресу Фонду майна АРК (а.с. 38).
Листом від 13.09.2011 № 08-08/7555 Фонд майна АРК повідомив орендаря про необхідність звернення з вирішення питання поновлення договору оренди до РВ Фонду державного майна в АРК та м. Севастополі, у зв’язку з переданням останньому повноважень за спірним договором (а.с. 39).
В свою чергу, РВ Фонду державного майна в АРК та м. Севастополі листом від 15.09.2011 №11-05-02925 повідомив орендаря, що регіональне відділення не є стороною договору оренди і не вважає його поновленим та пропонує повернути орендоване майно за актом прийому-передачі балансоутримувачу (а.с. 40).
Згідно з довідкою ДП «Керченський судноремонтний завод»станом на 29.11.2011 у орендаря відсутня заборгованість з орендних платежів (а.с. 73).
Вважаючи договір оренди продовженим та тих ж самих умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі-ЦК УКраїни) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.
Судом встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди держаного майна, а тому застосуванню до зазначених правовідносин підлягають норми Господарського кодексу України (далі - ГПК України), а також підлягають норми спеціального законодавства в сфері оренди державного майна, яким є Закон України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 №2269-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2269-XII).
Так, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами ст. 26 Закону № 2269-XII договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.
Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону № 2269-XII, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Пунктом 10.11 Договору у редакції Додаткової угоди від 2008.207 № 1 сторонами передбачено аналогічне положення.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин з 28.06.2011 (закінчення строку дії Договору) і повернення об’єкту оренди підтверджується його листом від 25.07.2011 №08-09/5707, тобто, в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII.
При цьому, суд зазначає, що факт отримання позивачем листа відповідача від 25.07.2011 №08-09/5707 лише 04.08.2011 не свідчить про порушення відповідачем строків на повідомлення позивача про відмову від пролонгації договору, оскільки чинне законодавство не ставить настання наслідків відмови орендодавця у продовженні договору оренди в залежність від дати отримання орендарем такої відмови, натомість, встановлює обов’язок орендодавця вчинити дії по такому повідомленню в межах місячного строку, що і було зроблено відповідачем.
Посилання відповідача на продовження користуватись спірним приміщенням і після закінчення строку оренди та сплату орендних платежів як на підставу вважати Договір фактично продовженим, судом не приймається, оскільки відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Таким чином, вимоги позивача про визнання договору оренди продовженим на тих ж самих умовах не ґрунтуються ні на приписах чинного законодавства, ані на умовах Договору.
Водночас, суд звертає увагу на те, що суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання договору оренди продовженим в судовому порядку. Втім, серед способів захисту прав чи інтересів, визначених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачено такого способу, як визнання договору продовженим, отже, позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом на продовження користування об'єктом оренди за спірним договором оренди, реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011 у справі №5023/1385/11.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати на судовий збір підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис О.С. Янюк
Повне рішення в порядку ст.ст. 84-85 ГПК України
оформлено і підписано 17.02.2012