УХВАЛА
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.
суддів:
за участю прокурора Cахна Р.І., Шибко Л.В.,
Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно в інтересах засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2011 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено:
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком суду 23 жовтня 2009 року близько 4 год. ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_7, знаходячись біля супермаркету «Абсолют», розташованого на кв. Сонячний м. Луганська, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході сварки умисно нанесли потерпілому ОСОБА_9 значну кількість ударів, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засуджених та доведеності їх винуватості, просив судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд. Вказував, що судом при призначенні засудженому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, не було враховано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України, згідно якої, неповнолітньому не може бути призначено покарання за тяжкий злочин у виді позбавлення волі на строк більше 7 років.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просив судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджував, що в основу обвинувачення помилково покладені обставини, які відбулися не 23, а 24 жовтня 2009 року. Проте органи досудового слідства в обвинувальному висновку мотивують дату і час події, виходячи з показів свідків, які носять ймовірний характер. Зазначав, що конфлікт між засудженими і невідомим чоловіком дійсно мав місце, але був 24 жовтня 2009 року. Вказував на порушення органами досудового слідства строків досудового розслідування.
Аналогічну за змістом касаційну скаргу подав захисник ОСОБА_6 в якій просив судові рішення щодо засудженого ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області, заперечувала проти задоволення скарг захисників та вважала за необхідне ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені, крім іншого, особа, яка подала апеляцію, суть останньої, докладні мотиви прийнятого рішення, результати розгляду справи, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, через які її визнано необґрунтованою.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону апеляційним судом не виконано.
Так, приймаючи рішення про залишення вироку щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 без зміни, а апеляційних скарг прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Трофименка П.В., засуджених та їх захисників – без задоволення, апеляційний суд усупереч вищевказаним вимогам ст. 377 КПК України у вступній і мотивувальній частині ухвали не зазначив про наявність апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не навів її суті та змісту прийнятого рішення (т. 3 а. с. 164-166). Разом з тим в резолютивній частині ухвали констатував той факт, що апеляція прокурора була розглянута і залишена без задоволення.
Зі змісту ст. 355 КПК України слідує, що до початку розгляду справи в апеляційному судді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи 6 травня 2011 року державним обвинувачем Моргуном О.В., було подано заяву про відкликання апеляції прокурора Трофименка П.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
На вказані порушення кримінально-процесуального закону суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
За таких обставин ухвала апеляційного суду в даній справі не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно розглянути її з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Крім того, апеляційному суду слід звернути увагу і на порушення місцевим судом вимог ст. 102 КК України при призначені неповнолітньому ОСОБА_7 покарання.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційні скарги заступника прокурора Луганської області, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2011 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
____________ ____________ _____________
О.В.Єлфімов Р.І. Сахно Л.В.Шибко