ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

03 квітня 2008 р.

№ 9/71

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому за участю представника касаційну скаргу

судовому засіданні у м. Києві позивача: Потьомкіної Т.В., представника відповідача –Романова О.І. та представника ВАТ "ДЕК "Центренерго" –Грибця В.А. Державного підприємства "Ровенькиантрацит"

на рішення

від 20.09.2007

господарського суду

Донецької області

у справі

№ 9/71

за позовом

Державного підприємства "Ровенькиантрацит"

до	Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Відкритого акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської теплоелектростанції, Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" в особі Придніпровської теплоелектростанції, Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі Старобешівської теплоелектростанції

про	стягнення 646738,87 грн.

В судове засідання представники ВАТ "Дніпроенерго" в особі Придніпровської теплоелектростанції та ВАТ "Донбасенерго" в особі Старобешівської теплоелектростанції не з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року державне підприємство "Ровенькиантрацит" звернулося з позовом до закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька" про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 646738,87 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2007 залучено до участі у справі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської теплоелектростанції, Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" в особі Придніпровської теплоелектростанції та Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго" в особі Старобешівської теплоелектростанції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2007 у справі № 9/71 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 20.09.2007 та прийняти нове рішення. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 84 ГПК України, ст.ст. 623 ЦК України, ст. 224 ГК України та вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої Державним Арбітражем при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Відзивів на касаційну скаргу відповідач та треті особи до Вищого господарського суду України не надіслали.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судом, 30.12.2003 між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір № 455/1/3-8гп на переробку вугільної сировини АРШ, предметом якого є збагачення вугілля позивача на умовах давальницької вугільної сировини з метою отримання продуктів збагачення з наступною передачею їх по реквізитам теплоелектростанцій, наданими позивачем на підставі договору з ДП "Вугілля України" № 2-01/2-К від 26.01.2004 та ДП "Луганська вугільна компанія" № 325 від 01.10.2004.

Умовами договору було передбачено забезпечення переробником якості продуктів збагачення, його відповідальність за невиконання виходів продуктів збагачення у відповідності до умов договору та по претензіям споживачів по кількості та якості продукції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про відшкодування збитків, суд виходив з того, що останній, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не довів, що за умови виконання відповідачем обов’язків за договором, він отримав би гарантований прибуток, а також не довів наявності причинного зв’язку між невиконанням відповідачем зобов`язань та заподіяними збитками, не надав обґрунтований їх розрахунок, у зв’язку з чим визнав позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на задоволенні заявлених вимог, вказував на те, що під час звіряння показників якості вугілля, відвантаженого відповідачем, з показниками якості вугільної продукції, прийнятої теплоелектростанціями та прийнятої до оплати та фактично оплаченої за період з 01.01.2004 по 01.07.2006 встановлено ряд розбіжностей: показники, що вказані в посвідченнях якості в ряді випадків не відповідали дійсній якості продукції, що призвело до зменшення його вартості.

В той же час, з тих же матеріалів справи випливає, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивачем порушені вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та ТНС за якістю, внаслідок чого останній не має права вимагати стягнення збитків. У цьому зв’язку, відповідач вказував на те, що до загальної суми позову була неправомірно включена сума в розмірі 9392,69 грн., а надані позивачем розрахунки суми недоотриманого прибутку не мають законних підстав, оскільки відсутній двосторонній акт звірки за цими фактами.

Крім того, наявні у справі документи свідчать про те, що викладені обставини були предметом перевірки під час ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу "Управління по збуту вугільної продукції "Ровенькиантрацит" працівниками контрольно-ревізійного управління в Луганській області, висновки якої, викладені в акті від 29.12.2006.

Проте, поклавши в основу свого рішення вищезазначені заперечення відповідача, суд, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43, 84 ГПК України, будь-яких фактичних обставин справи не встановлював, обмежившись лише викладенням тих доводів, на які посилалась кожна із сторін  у справі не перевіряючи чи відповідають вони дійсності.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги, посилання суду на те, що позивач не обґрунтував розмір завданих йому збитків не відповідає дійсності, оскільки з тих же матеріалів справи вбачається, а також зазначено в рішенні суду, що при розрахунку недоотриманих грошових коштів позивачем враховувались фактичні показники, прийняті до оплати, що перевищували норму 2%, встановлену ДСТУ 4096-2002, у порівнянні з показниками, вказаними у посвідченнях якості. Крім того, частково розмір недоотриманих грошових коштів було зменшено на суму нарахованих приплат за рахунок поліпшення якості. Таким чином, за твердженням позивача, за період з жовтня 2004 по червень 2006 за рахунок невідповідності якісних показників відвантаженої вугільної продукції якісним показникам прийнятого теплоелектростанціями вугілля, позивач фактично недоотримав 1059100,91 грн., розрахунок якого міститься в матеріалах справи.

Посилання господарського суду як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що всупереч вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, позивачем не було складено відповідного акту про недоліки продукції, не можуть вважатись правильними та не ґрунтується на наявних матеріалах справи, оскільки відповідно до вимог цієї ж Інструкції такі акти повинні складатися вантажоотримувачами.

Вищенаведеним обставинам суд не дав належної оцінки, а тому постановлене ним рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи, що в ході розгляду справи суд, обмежившись наведенням пояснень, які давали сторони у справі, сам, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, дійсних обставин справи не встановив, остання підлягає передачі на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки та з’ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі. На підставі наданих доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2007 у справі № 9/71 скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.