УХВАЛА

іменем   україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого    Єлфімова О.В.,

суддів:

за участю прокурора    Сахна Р.І., Пузиревського Є.Б.,

   Сенюк В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня 2011 року щодо нього,   

в с т а н о в и л а:

Вказаною постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні подання про звільнення від відбування покарання ОСОБА_5, засудженого вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2008 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді  позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що 22 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом вчинення 14 серпня 2010 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої одна особа – загинула, а інша – отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що суди безпідставно відмовили у задоволенні подання про звільнення його від відбування покарання за вироком суду. При цьому посилається на Конвенцію про захист прав людини та ст. 62 Конституції України, де закріплено принцип, що людина вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено і встановлено обвинувальним вироком, який набрав законної сили.

 Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового злочину, звільняється від відбування покарання з випробуванням. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.   

Відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи іспитовий строк, визначений вироком суду, закінчувався у ОСОБА_5 06 листопада  2010 року. Але він  14 серпня 2010 року, тобто в період цього строку, вчинив новий злочин – порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого одна особа загинула, а іншій – були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження.

З урахуванням наведеного місцевий та апеляційні суди обґрунтовано відмовили у задоволенні подання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання, визначеного вироком суду від 25 листопада 2008 року.

Що стосується часу порушення кримінальної справи та притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, які мали місце вже після спливу іспитового строку і на які посилається в скарзі засуджений, то вони не впливають на суть прийнятого рішення.

Істотних порушень  вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.  

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

С у д д і:

____________                            ______________                 _________________

О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Є.Б. Пузиревський