АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» червня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Михайлова В.О., Фальчука В.П.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,-
В С Т А Н О В И Л А:
03.11.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Миколаївського району Одеської області, укладений між ними 02.03.2007 року, та визнати за ним право власності на зазначений будинок (а.с.1-2).
Обґрунтував свої вимоги тим, що він придбав у ОСОБА_3 вказаний житловий будинок, передав йому гроші в розмірі 9000,00 грн., а відповідач, в свою чергу, передав всі документи на житловий будинок і надав розписку про отримання грошей. Проте відмовився від оформлення договору купівлі-продажу будинку в нотаріальному порядку, посилаючись на стан свого здоров`я.
Справа розглянута у відсутності відповідача, від якого надійшла письмова заява про визнання позову та прохання слухати справу без нього.
Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року визнано договір купівлі-продажу житлового будинку №93 з господарськими будівлями, які позначені на плані літерами: А – житловий будинок, а – веранда, Б – літня кухня, В – сарай, №1 – огорожа, №2 – ворота, №3 – хвірка, І – криниця, що знаходиться по АДРЕСА_1 Миколаївського району Одеської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що відбувся 02.03.2007 року, та визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначений будинок з господарськими будівлями.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові і закрити провадження по справі, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухвалення нового про відмову в позові з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення вказаній нормі права не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що між ним та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку №93 з господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 Миколаївського району Одеської області, що підтверджується розпискою відповідача від 02 березня 2007 року.
Договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально позивач оформити не міг, так як відповідач ОСОБА_3 ухиляється від явки до нотаріальної контори.
При цьому, суд керувався вимогами ч.2 ст.220, ст.ст. 392, 655 ЦК України.
Між тим з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно зі ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий догів є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Тобто, закон надає суду право визнати дійсний договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
Судом встановлено, що 02.03.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформили договір купівлі-продажу спірного будинку шляхом складання ОСОБА_3 письмової розписки про отримання ним від позивача суми за проданий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Миколаївського району Одеської області (а.с.3).
На підставі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.1 ст.210 та ч.3 ст.640 ЦК України, такий договір є укладений з моменту державної реєстрації. Отже до моменту його державної реєстрації договір купівлі-продажу будинку юридично не є укладеним.
Ч.2 ст.220 ЦК України надає суду право визнати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладений. На це звертав увагу і Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9.
У зв’язку з цим, не будучі укладеним, договір не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ст.220 ЦК України.
Посилання суду на вимоги ст.392 ЦК України, при виникнених правовідносинах між сторонами, на думку апеляційного суду, теж є безпідставні, оскільки на час розгляду справи позивач не був власником спірного майна.
Крім того, за апеляційною скаргою на рішення суду звернулася мати позивача, ОСОБА_1, яка стверджує про те, що спірний будинок вона купувала для себе за свої гроші, які передавала сину для його оформлення, однак останній оформив будинок на своє ім`я, чим порушив її права та інтереси.
Факт отримання від матері 6000,00 грн. не заперечує і сам позивач по справі.
Вищевикладені обставини при розгляді справи судом першої інстанції не враховані.
Таким чином, колегія вважає, що судом ухвалене помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.О.Михайлов
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька