АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів Апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Балана В.Д.,
суддів: Грідіної Н.В. та Джулая О.Б.
при секретарі Льовочкіній М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
встановила:
У березні 2009 року позивач звернувся із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що є дитиною війни, згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідач відмовив у нарахуванні та здійснені вказаної виплати.
Враховуючи викладене, просив поновити строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати вказаної допомоги неправомірною, та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 2007 року по грудень 2008 року та за 2009 рік (а.с. 3-4).
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в іншій частині вимог – відмовлено (а.с. 18-22).
В апеляційній скарзі, відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив постанову районного суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову (а.с. 24-26).
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
До суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи за участю сторін, тому, зважаючи на вимоги п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Постанова суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 201 ч. 1 п.1 КАС України.
Згідно зі ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1938 року народження, має статус “дитини війни” (а.с.6).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни” у редакції від 18.11.2004 року, - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2006 — 2007 роках позивачу не підвищувалась пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком через те, що на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” і Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинялась дія ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71, з урахуванням ст. 111, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 41 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) - до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, зазначені положення п. 41 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України.
За змістом ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд, задовольняючи позов частково, і зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат, зокрема за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, не звернув уваги на те, що за змістом ст. 99 ч.2 і ст. 100 ч.1 КАС України, у редакції, чинній на час вирішення спору у суді першої інстанції, для звернення до адміністративного суду встановлювався річний строк і пропущення строку для звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з цим, вимоги стосовно проведення перерахунку за період з 2006 року по 2008 роки не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України, а відповідач наполягає на його застосуванні.
Разом з тим, вимоги про проведення перерахунку у межах річного строку для звернення до адміністративного суду (позов до суду подано 24.03.2009 року) підлягають задоволенню, а саме: за період з 22.05.2008 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. по 31.12.2008 року (а.с.4). Водночас при нарахуванні розміру соціальної допомоги для її виплати позивачу, розрахунок певної суми невиплаченої соціальної допомоги має бути виконаний компетентним органом, а саме: відповідним управлінням пенсійного фонду України. Відтак, вимоги позивача про стягнення конкретної суми соціальної допомоги не ґрунтуються на законі.
Зважаючи на викладене, рішення суду підлягає зміні.
Посилання позивача на те, що про порушене право йому стало відомо лише на початку 2008 року, а також, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, безпідставні. Про факт відсутності нарахування і виплати соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу було беззаперечно відомо ще у 2006 році. Позивач, як пенсіонер з 2008 року отримує пенсію за віком (а.с.5). З 2002 року, щомісячно, при отриманні пенсії позивач знав, що йому не нарахована щомісячна соціальна допомога як “дитині війни”.
У розумінні ст. 87 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”, лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Зважаючи на те, що щомісячна соціальна допомога як “дитині війни”, позивачу у 2006-2008 роках не нараховувалась, відсутні правові підстави вважати, що позивач має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.
Доводи апелянта про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, фінансування виплат має проводитись із Державного бюджету України, а не за рахунок відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду стосовно обов'язку відповідача виплатити і нарахувати позивачці за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року соціальну допомогу як “дитині війни”.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205 ч.2, 207 КАС України, судова колегія, –
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси — задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року, - змінити, виклавши резолютивну частину постанови у новій редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Балан В.Д.
Грідіна Н.В.
Джулай О.Б.