АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Балана В.Д.,
суддів: Грідіної Н.В., Джулая О.Б.
при секретарі Льовочкіній М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 3 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, поновлення строку звернення до адміністративного суду ,-
встановила:
У липні 2009 року позивачка звернулася із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що є дитиною війни, згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, проте, відповідач відмовив у нарахуванні та здійснені вказаної виплати.
Враховуючи викладене, просила поновити пропущений строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати вказаної допомоги неправомірною, та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з січня 2006 року по грудень 2008 року. (а.с. 3-4)
Відповідач проти позову заперечував, просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.(а.с. 13)
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 3 грудня 2009 року, адміністративний позов задоволено частково, зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни за період з 8 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в іншій частині вимог – відмовлено.(а.с. 19-21).
В апеляційній скарзі, відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив постанову районного суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.(а.с. 24-25).
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
До суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи за участю сторін, тому, зважаючи на вимоги п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІУ) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
У 2006-2007 роках передбачені статтею 6 Закону № 2195-ІУ виплати не проводились, а у 2008 році - виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, має статус дитини війни і право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за період з 1 січня 2006 року по грудень 2008 року і захистив право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 8 липня 2008 року до 31 грудня 2008.
Висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ( Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп).
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ч.2 ст.152 Конституції України).
Так, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІУ. Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (набрав чинності з 2 квітня 2006 року) пункт 17 статті 77 виключено, а статтею 110 було встановлено, що передбачені статтею 6 Закону № 2195-ІУ пільги дітям війни запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймались, відтак, встановлені законодавством умови підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році не настали.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІУ, а статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІУ виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону № 2195-УІ визнані неконституційними.
Таким чином, з 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше у часі, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-ІУ і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком було відновлено з 9 липня 2007 року.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 1 січня 2008 року), було внесено зміни до Закону № 2195-ІУ, статтю 6 цього Закону викладено в новій редакції та визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а, враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ почали діяти з 22 травня 2008 року і з цієї дати право осіб зі статусом дітей війни на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком було поновлено.
Доводи апеляційної скарги вищезазначені положення норм матеріального права не спростовують. Посилання на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не приймається до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на відповідача законодавством.
Доводи апелянта про застосування визначених у статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» положень щодо мінімальної пенсії за віком виключно для визначення пенсій, призначених лише цим Законом та не поширення таких на осіб зі статусом дітей війни є безпідставними. Чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком. Зазначена норма матеріального права не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших (не призначених за цим Законом) пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову (ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України).
Відповідач правомірності не нарахування та не виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за визначений судом період не довів, на застосуванні положень частини 1 статті 100 КАС України ( в діючій на час розгляду в суді першої інстанції справи редакції) як підстави для відмови в задоволенні позову не наполягав, в апеляційній скарзі такі доводи теж відсутні.
Постанова суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права. Підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про відмову в позові відсутні.
Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси області від 3 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, поновлення строку звернення до адміністративного суду– без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Балан В.Д.
Грідіна Н.В.
Джулай О.Б.