АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

«29» квітня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого судді – Виноградової Л.Є.,

судді – Гайворонського С.П.,

судді – Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Макаркіна А.К.

розглянувши в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду  та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А :

 ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона являється пенсіонером та має статус дитини війни, але відповідач не підвищив їй пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому просила суд нарахувати соціальну допомогу за період з 2007 року по грудень 2008 року.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком щомісячно.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

 В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи.

Позивач має статус: «дитина війни» (в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), що підтверджується відповідним посвідченням.

Протягом 2006-2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами  (крім тих, на яких

поширюється дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ст. 111 вказаного Закону визнано такою, що  не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до підпункту 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу IІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд 1-ї інстанції повинен був врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 12 січня 2009 року.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а відповідач наполягав на пропущення строку звернення до адміністративного суду.

За таких підстав права позивача підлягають захисту з 12 січня 2008 року.

У зв’язку з чим оскаржувана постанова суду 1-ї інстанції підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, але помилково визначив дату здійснення перерахунку пенсії позивача.

Керуючись  ст. ст.  185, 201, 207, 254 КАС України,  п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, ч.2 ст. 205  КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському Одеської області – задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2009 року - змінити.

Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в у м. Білгород-Дністровському Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням доплат, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В частині стягнення за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.

В іншій частині постанову по даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                         підпис                 Л.Є. Виноградова

Судді                  підпис                                      С.П. Гайворонський

                                                          підпис                         С.М. Сегеда

«З оригіналом згідно»,

Суддя апеляційного суду

Одеської області                                 Л.Є. Виноградова