ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 11/78 | 15.04.08 |
За позовом | Закритого Київського акціонерного товариства "Скломонтаж" |
до | Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Павленка Миколи Володимировича |
про | відшкодування збитків, завданих неправомірними діями. |
Суддя Євсіков О.О.
Представники сторін:
від позивача | Рибаченко В.О. (представник за дов.); |
від відповідача | Мовчан В.В. (представник за дов.). |
У судовому засіданні 15.04.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 12.285,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10.000,00 грн.
Ухвалою від 29.02.2008 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 08.04.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час розгляду Господарським судом Кіровоградської області справи № 3/365 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Павленка Миколи Володимировича до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни, третя особа –Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж", про спонукання укласти договір (за результатами розгляду якої Павленку Миколі Володимировичу було відмовлено у задоволенні позову) між ЗКАТ "Скломонтаж" та СПД ф/о Розсоха О.С. було укладено договори про надання юридичних послуг, згідно з яким позивач сплатив СПД ф/о Розсоха О.С. 12.285,00 грн., котрі позивач визначає як матеріальні збитки та просить стягнути їх з відповідача у судовому порядку.
Також позивач вважає, що у зв’язку з поданням Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою Павленком Миколою Володимировичем позову до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни, третя особа –Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж", та розгляду Господарським судом Кіровоградської області справи № 3/365 позивачу було завдано моральної шкоди (шкоди його діловій репутації) на суму 10.000,00 грн., оскільки за результатами розгляду справи №3/365 Павленку Миколі Володимировичу було відмовлено у задоволенні позову.
Відповідач позовних вимог не визнав, обґрунтувавши свої заперечення тим, що позивачем не вказано, які саме дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акту було порушено відповідачем при розгляді господарської справи № 3/365, та не надано докази, які б підтверджували визнання дій відповідача неправомірними.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2006 порушено провадження у справі № 3/365 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Павленка Миколи Володимировича до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни про спонукання укласти договір. До участі у вказаній справі залучено Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2007 у справі №3/365 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Павленка Миколи Володимировича до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни, третя особа – Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж", про спонукання укласти договір у позові відмовлено повністю.
Вказане рішення набрало законної сили та є чинним станом на день розгляду спору.
Позивач стверджує, що під час розгляду Господарським судом Кіровоградської області справи № 3/365 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Павленка Миколи Володимировича до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни, третя особа –Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж", про спонукання укласти договір (за результатами розгляду якої Павленку Миколі Володимировичу було відмовлено у задоволенні позову) між ЗКАТ "Скломонтаж" та Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою Розсохою О.С. було укладено договори від 06.10.2006 № 05/10 та від 13.03.2007 № 2 про надання юридичних послуг, згідно з якими позивач сплатив СПД ф/о Розсоха О.С. 12.285,00 грн., які позивач визначає як матеріальні збитки та просить стягнути їх з відповідача у судовому порядку.
До матеріалів справи долучено лист СПД ф/о Розсохи О.С. від 11.04.2008, адресований позивачу, у яком зазначено, що СПД ф/о Розсохою О.С. дійсно надавалися юридичні послуги по консультуванню та підготовці необхідних документів у справі № 3/365 за позовом СПД Павленка М.В. до СПД Васильченко О.П. за участю третьої особи ЗКАТ «Скломонтаж»про спонукання до укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, що розглядалася в Господарському суді Кіровоградської області. Вартість послуг, що була сплачена ЗКАТ «Скломонтаж»за договором № 05/10 від 06.10.2006, склала 4.500 (Чотири тисячі п'ятсот) грн., за договором № 2 від 13.03.2007 –7.785 (Сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. Разом 12.285 (Дванадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн.
СПД ф/о Розсоха О.С. зазначає, що в процесі надання послуг частина коштів була витрачена на наступне: витрати на транспорт - 2380 грн.; витрати на відрядження - 3950 грн.; витрати на залучення фахівців спеціалістів —4000 грн. Разом 10.330 (Десять тисяч триста тридцять) грн. Чистий заробіток склав 1.955 (Одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн.
До матеріалів справи позивачем надано суду укладений між ЗКАТ «Скломонтаж»та СПД ф/о Розсохою О.С. договір від 13.03.2007 № 2, згідно з яким СПД ф/о Розсоха О.С. зобов’язується надати позивачу юридичні послуги (юридичний супровід судових справ ЗКАТ «Скломонтаж») на суму 7.785,00 грн. На підтвердження фактичної сплати вказаних коштів позивачем надано копію банківської виписки на вказану суму.
Предметом цього договору (згідно з його п. 1.1) є надання юридичних послуг з юридичного супроводу судових справ ЗКАТ "Скломонтаж" по поверненню незаконно проданих акцій Товариства та інше.
До матеріалів справи позивачем надано суду укладений між ЗКАТ «Скломонтаж»та СПД ф/о Розсохою О.С. договору № 05/10 від 06.10.2006 про надання юридичних послуг на суму 4.500,00 грн. На підтвердження фактичної сплати вказаних коштів позивачем надано копію банківської виписки на вказану суму.
При цьому суд відзначає, що договір № 05/10 укладено 06.10.2006, в той час як Суб’єкт підприємницької діяльності фізичної особи Павленко М.В. звернувся з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко О.П. про спонукання укласти договір лише 22.11.2006, що підтверджується відміткою Господарського суду Кіровоградської області на позовній заяві (копія –у справі).
Крім того предметом цього договору (згідно з його п. 1.1) є надання юридичних послуг з підготовки документів та юридичний супровід судових справ ЗКАТ "Скломонтаж" по поверненню незаконно проданих акцій Товариства та інше.
Таким чином, юридичні послуги, які за твердженням позивача надалась йому за вказаними договором № 05/10 від 06.10.2006, та, відповідно, витрати на їх оплату, не можуть вважатися пов’язаними з розглядом Господарським судом Кіровоградської області справи № 3/365, оскільки вказаний договір було укладено набагато раніше звернення СПД Павленка М.В. до суду з вищевказаним позовом, тобто у той час, коли ЗКАТ "Скломонтаж" не могло бути відомо, що Господарським судом Кіровоградської області в майбутньому буде порушено провадження у справі 3/365.
Суду не надано й доказів пов’язаності послуг за вказаними договорами з розглядом інших судових справ чи вирішенні позасудових спорів ЗКАТ "Скломонтаж" з СПД Павленком М.В., безпосередньої участі СПД ф/о Розсохи О.С. у вирішенні чи судовому розгляді цих спорів як повіреної особи ЗКАТ "Скломонтаж".
Разом з тим, позивач стверджує, що вказані витрати на юридичну допомогу у розмірі 12.285,00 грн. були понесені ним внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, а тому підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача і визначає їх як матеріальні збитки, завдані йому неправомірними діями відповідача, фактично є його витратами на правове обслуговування в ході розгляду справи Господарським судом Кіровоградської області.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку інтереси ЗКАТ "Скломонтаж" представляв Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа Розсоха О.С., який не є адвокатом, що сторонами не заперечується.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На час укладення позивачем угод на надання юридичних послуг чинним на той час Господарським процесуальним кодексом України відповідні витрати на підставі ст. 44 ГПК України не відносились до судових витрат (інших витрат, пов'язаних з розглядом справи).
При цьому віднесення до матеріальних збитків витрат підприємства на правове обслуговування суперечить законодавству, зокрема, положенням ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 44, 49 ГПК України, оскільки такі витрати не мають для Замовника обов'язкового характеру, не є такими, що їх неможливо уникнути, і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваними збитками. Відповідні витрати здійснені позивачем на підставі цивільних договорів з суб’єктом підприємницької діяльності на основі добровільного та свідомого укладення таких договорів.
Згідно з пунктом 2 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Позивач не навів обставин, які саме неправомірні дії вчинив відповідач, в чому полягає неправомірність цих дій, норму якого законодавчого акта було порушено відповідачем при розгляді господарської справи № 3/365, а також не надав суду доказів, які б підтверджували визнання дій відповідача у даній справі неправомірними.
Як вбачається зі змісту статі 1166 Цивільного кодексу України та пункту 2 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992, майнова шкода визначається як шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Позивач не зазначив, якому саме майну позивача наніс шкоду відповідач, та не надав доказів нанесення такої шкоди, як те зазначено у пункті 25 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року.
Суд не приймає посилань позивача на те, що рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі № 3/365 постановлене на користь позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог у справі № 11/78 з огляду на наступне.
Як встановлено ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, право звернення фізичної (в т. ч. фізичної особи – підприємця) чи юридичної особи до суду в якості позивача за захистом своїх прав, так само як і право на судовий захист для відповідача є невід’ємними конституційними правами, котрі реалізуються суб’єктами на власний розсуд. Відмова судом у позові не свідчить про те, що відповідач, звертаючись до суду, діяв протиправно і це має прямим та неминучим наслідком понесення позивачем витрат за добровільною цивільною угодою на отримання юридичних послуг від третьої особи.
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).
Всупереч наведеному, стверджуючи про те, що у зв’язку з поданням Суб’єктом підприємницької діяльності фізичної особи Павленка Миколи Володимировича позову до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни, третя особа –Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж", та розгляду Господарським судом Кіровоградської області справи № 3/365 позивачу було завдано моральної шкоди (шкоди його діловій репутації) на суму 10.000,00 грн., позивач не обґрунтував, в чому полягає ця шкода, не довів факту приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності суб’єкта господарювання, не визначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Отже, позивач не довів факту наявності такої шкоди та причинного зв'язку між шкодою, про яку він стверджує, та поданням Суб’єктом підприємницької діяльності фізичної особи Павленка Миколи Володимировича позову до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко Олени Павлівни, третя особа –Закрите Київське акціонерне товариство "Скломонтаж", і розглядом Господарським судом Кіровоградської області справи № 3/365 позивачу було завдано моральної шкоди (шкоди його діловій репутації) на суму 10.000,00 грн.
В рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, Суб’єкт підприємницької діяльності фізичної особи Павленко М.В. звернувшись з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Васильченко О.П., скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.
Як зазначалось вище, право звернення фізичної чи юридичної особи до суду в якості позивача за захистом своїх прав, так само як і право на судовий захист для відповідача є невід’ємними конституційними правами, котрі реалізуються суб’єктами на власний розсуд. Задоволення судом позову не свідчить про те, що протиправність дій (бездіяльності) відповідача має прямим та неминучим наслідком понесення позивачем витрат чи моральної шкоди.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачем у позовній заяві, суду не надано.
З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.
Суддя | О.О. Євсіков |
Дата підписання рішення –22.04.2008.