Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/2235/12                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - яКИМЕНКО л.г.

Категорія 29                                                   Доповідач  -  Городнича В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  14  лютого    2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :   

             Головуючого судді: Городничої В.С.

             Суддів:                      Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.   

             при секретарі судового засідання: Біленькій О.Ю.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року про визнання неподаною та повернення позовної  заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської школи української культури та мистецтв ім. О. Гончара про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

      Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року повернута як неподана  позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської школи української культури та мистецтв ім. О. Гончара про відшкодування моральної шкоди про залишення позовної заяви без руху в якій було зазначено строк  до 02.12.2011 року для  усунення  вказаних в оскаржуваній  ухвалі  недоліків.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу  Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року та зобов’язати суд першої інстанції відкрити  провадження по  вищезазначеній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року скасувати з наступних підстав.

Постановляючи  оскаржувану ухвалу  про повернення позову суд першої інстанції  виходив з того, що позивачу був наданий строк для усунення недоліків позову до 02 грудня 2011 року. У зв’язку з тим, що  недоліки  позивачем усунені не були, визнав неподаним позов та повернув його.

Але з таким висновком суду погодитись не можна.

           Відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

             Так, зі штемпеля на поштовому конверті (а.с. 13), та квитанції про поштове відправлення(а.с.16) вбачається , що позивачем 01.12.2011 р.,  в  межах строку,  наданого судом на усунення недоліків, було здано на пошту доповнену позовну заяву з усуненими  недоліками. Однак, в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви суд першої інстанції не надав правової оцінки  зазначеним діям позивача, які останній вважав усуненням недоліків.  

Крім того, встановлення строку у вигляді зазначення  конкретної дати, до 02 грудня 2011 року, до якої має бути усунуті недоліки,  суперечить ч.1 ст.121 ЦПК України згідно якої строк для усунення недоліків не може перевищувати  п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Проте, на час  постановлення оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції не було відомостей про  дату отримання позивачем копії ухвали про залишення його позову без руху.

          Також, судом першої інстанції безпідставно у якості недоліків позовної заяви зазначив складання останньої недержавною мовою, не конкретизацію позову, оскільки  ст. 119 ЦПК України не зобов’язує позивача складати заяву державною мовою , конкретизувати та розписувати позов , а посилання на статтю 7 ЦПК України є неправильним , у зв’язку з тим, що  судочинство є процесуальною формою здійснення правосуддя , що в свою чергу є діяльністю саме суду й надання судом позивачу строку для усунення недоліків позову для викладення  позову на державній мові й його конкретизацію обмежує право особи  на судовий захист.

        Щодо    зазначення   в оскаржуваній ухвалі  таких недоліків,як не надання доказів, то  суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази до або під час попереднього судового засідання, а випадку коли  попереднє судове засідання не проводиться –до початку розгляду справи по суті й з   підстав не надання доказів суд може лише  відмовити у позові за  безпідставністю, проте не може  повернути позовну заяву, оскільки    обов'язкове надання доказів саме  при поданні позовної заяви законом не передбачено, а питання відносно надання доказів  може бути вирішено й  на  інших  стадіях   судового  процесу.

       За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що повертаючи позовну заяву суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Що стосується клопотання апелянта про  зобов’язання суд першої інстанції відкрити провадження по справі, то такі повноваження у апеляційного суду відсутні  й  питання про відкриття провадження судом першої інстанції ще не вирішувалося та висновки апеляційного суду з цього питання будуть  передчасними.

        Керуючись  ст.293, п.3 ст.312  ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року - задовольнити частково.

         Ухвалу  Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року - скасувати, справу направити до цього ж суду  на новий розгляд питання про відкриття провадження у справі.

                 Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області вступає в  силу з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.   

                      
       Головуючий суддя:

       Судді: